Огляд книжки Петера Енґлунда "Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах"

У книжці 19 героїв. Усі вони – реальні люди. Автор взяв їхні щоденники і базуючись на записах відтворив події Великої війни у 211 епізодах. Враховуючи, такий стиль – читається доволі легко. Але не варто робити висновок, що книжка малоінформативна. Тут просто тьма цікавої інформацію, котру часами таки треба верифіковувати, але не надто часто.

Угорський гусар, італійський альпіні, британський фюзелір, німецька школярка, французький чиновник, американка, котра служить сестрою милосердя у російській імператорській армії та багато інших. Я перерахував лише 6 героїв.

Мені справді бракувало більше історій another side, бо тут все-таки більшість героїв з Антанти. Чи автор не знайшов інших щоденників, чи не хотів. Часами це різало око.

Бо, для прикладу, він описує німецьку окупацію Сувалків, як щось жахливе. Натомість у Горліце за росіян все було чудово. Ага...знаємо ми про їхні порядки. У іншому епізоді – німці мало не дияволи. А коли росіяни використовують тактику випаленої землі, нищать мости, крадуть худобу, забирають чоловіків, палять усе, то вони просто виконують обов'язок.

Що дуже добре, що він старався показати масштаби Великої війни. Тобто, не усталене уявлення: Західний фронт, Брусилівський прорив і революція в росії. Ні, тут усе набагато яскравіше: Ізонцо, східна Африка, Галіполі, Таненберг, Горлицький прорив, контрнаступ Керенського та багато іншого.

Несподівано для себе знайшов кілька цікавих згадок про Тернопільщину. Бережанську землю, Бучач. Усе це у щоденнику американки Флоренс Фармборо. Ось для прикладу про Чортків і євреїв за російської окупації:

"Положення євреїв, які живуть в Чорткові, вельми жалюгідне. З ними поводилися зі мстивою ворожістю [росіяни]. Будучи австрійськими громадянами, ці євреї користувалися майже всіма правами і свободами, не відчували того жорстокого гноблення, якого постійно зазнавали російські євреї. Але тепер за нової влади їхні права і свободи порушено, абсолютно зрозуміло, що вони зненавиділи новий порядок".

Газ, танки, кулемети, люті артобстріли, величезні втрати. Реально, дуже величезні. Ось, для прикладу, під час наступу восени 1915 року у Шампані та Артуа французи втратили 145 тис. військових і здобули 3 кілометри…Але незважаючи на все це, часами траплялися випадки романтизму.

Один німецький ефрейтор-резервіст, що був у мирний час професором романських мов у Геттінгені, супроводжував групу французьких військовополонених з Мобежа до Німеччини. Удалині гуркотіли гармати. Раптом лейтенант, який був при виконанні обов'язків, помітив, що його підлеглий свариться з французом. Полонений обурено розмахував руками, а молодший капрал сердито виблискував очима з-за окулярів. Лейтенант поскакав у їхній бік, побоюючись, що почнеться бійка. Його втручання зупинило сперечальників. Тоді розлючений ефрейтор пояснив, що полонений француз, у драних черевиках, перев'язаних мотузкою, був професором Сорбонни. І обидва пани засперечалися через свою незгоду щодо кон'юнктива в ранній провансальській поезії.

Або ж такі моменти про котрі відомо під гаслом – "живи і дай жити іншому". Це було не масово, але траплялося. Польові кухні їздили довгим, обхідним маршрутом, щоб привезти солдатам гарячу їжу. Однак між німцями і росіянами з плином часу виникло щось на зразок негласної угоди, за якою вони не стріляли в польові кухні одне одного. І ті могли абсолютно відкрито переїжджати від поста до поста, посеред дня, не викликаючи на себе ворожого вогню.

Ще дві історії і буду завершувати. Автор вважає, що квітневі заколоти 1917 року на фронті у Франції і те, що німці цим не скористалися – це чи не найбільший провал німецької розвідки усього періоду війни.

Це справді дуже цікаво. У росії революція. Італійці нічого не можуть зробити в Альпах. Проблеми лише у Східній Африці, але то не принципово. Османи сяк так тримаються. Ще б вивести Францію з війни і було б щастя.

У п'ятдесяти чотирьох французьких дивізіях спалахнули заколоти. Великі ділянки Західного фронту опинилися без захисту. Деякі заколотники вимагали миру негайно, інші погрожували походом на Париж, у той час як основна частина відмовлялася йти наступати і замість цього показувала списки з найелементарнішими вимогами з приводу харчування, лікування, відпусток. Часто ці вимоги задовольняли, смертну кару застосовували рідко.

Ну і наостанок два сюжети.

Німеччина 1918 року.

Усюди суцільний ерзац. Несправжня кава, підробний алюміній, імітація гуми, паперовий бандаж, дерев'яні ґудзики. Розмах винахідливості вражає уяву, а кінцеві результати вельми скромні: тканина виготовлена з кропив'яних волокон і целюлози, хліб — із зерна, змішаного з картоплею, бобами, горохом, гречкою, кінським каштаном (такий хліб їстівний лише кілька днів після випічки), какао — з обсмаженого гороху і жита, з хімічними смаковими добавками, м'ясо — з пресованого рису, вивареного в баранячому салі (для більшої переконливості до нього додано фальшиву дерев'яну кістку), тютюн — з сушених корінців і картопляного лушпиння, підошви черевиків — дерев'яні. Існує 837 визнаних замінників м'яса для виробництва ковбас, 511 зареєстрованих замінників кави. Нікелеві монети замінили залізними, залізо сковорідок змінили листовим залізом, мідні покриття на дахах змінили бляшаними, життя 1914 змінили життям 1918-го, де все стало більш тонким, більш порожнистим, більш кволим. Ersatz: підроблені товари в підробленому світі.

Британські війська – кінець 1917 року.

Так, витрати. Кушинга жахало це безмежне матеріальне марнотратство. Були сховища, де за ізоляцію підлоги правили укладені рядами консервовані продукти. В одному місці знайшли 250 новісіньких непромокальних прогумованих штанів, призначених для найбільш затоплених окопів. Якась військова частина просто викинула їх, використавши один раз. Солдати викидали все зайве або важке, особливо перед тим, як іти в бій, переконані: якщо вціліють, то повідомлять, що викинута амуніція загубилася під час бою, потім отримають усе нове, без подальших розпитувань. Усюди можна було побачити залишені гвинтівки; їх використовували як дороговкази, як опори в окопах, або вони просто іржавіли, валяючись на землі. За п'ять хвилин вогню на невеликій ділянці витрачали боєприпасів на 80 тисяч фунтів.

Замість висновків, одне спостереження. Четвертинному союзу в основному все вдавалося до літа 1918 року. Серія контрнаступів на західному та італійському фронтах, росія виведена з війни. Окрім того, що Штати вступили у війну (так, я розумію, що це серйозний фактор) – у згаданих чотирьох держав посипався тил. Це, на мою думку мало вирішальне значення. Отже, Нам – треба вистояти, протриматися. Світанок вже видно.

Я не був би чесним, якщо б не написав про мінуси. На жаль, і це видно – це переклад з російської, а не з оригіналу. У книжці маю понад 150 підкреслень, котрі це доводять. Не буду усього тут писати. Але, для прикладу, в одному моменті, угорський гусар зіштовхнувся із радянськими військами під Лємберґом…

А так, то вцілому – дуже рекомендую цю книжку!

Цитата:

"Війна – гарне видовище з точки зору генералів, журналістів та вчених" французький піхотинець Рене Арно