Спецпроект

Майдан до Незалежності

2 жовтня виповнилося рівно двадцять років початку наймасовішої та найуспішнішої студентської акції протесту за незалежність і проти комунізму.

2 жовтня 1990 року в історії України розпочалася нова доба - "оксамитової революції" по-українськи. Почалася вона з виходу на столичну площу Жовтневої революції невеликої групи студентів - членів західноукраїнського "Студентського братства" та наддніпрянської Української студентської спілки.

Спочатку студенти називали свій наметовий табір, розбитий прямо на плитах площі Жовтневої революції, "територією, вільною від комунізму". Але в один із днів, вже не згадати, який саме, прозвучало - майдан Незалежності".

Отже, нині відоме світові родове поняття, яке позначає мирну демократичну революцію - родом звідти, з гранітного жовтня 90-го.

Чого ж хотіли ті голодуючі студенти?

Вимоги були не профспілковими, не стипендій і гуртожитків вимагала молодь, а відмови керівництва УРСР від підписання, нав'язуваного Горбачовим, нового Союзного договору, націоналізації майна Компартії та комсомолу, дострокових перевиборів Верховної Ради на багатопартійних засадах, повернення усіх військовослужбовців строкової служби, 18-19-річних призовників з України з численних тоді "гарячих точок", які вже палали південними кордонами імперії. Ну, і відставки прем'єра-ретрограда Віталія Масола. 

17 жовтня - після того як Верховна Рада відправила голову Ради Міністрів Масола у відставку і прийняв постанову, під яким поставили свої підписи по 5 представників більшості, опозиції і голодуючих студентів - акція була припинена.

І хоча невдовзі був прийнятий закон, що забороняє відправку призовників за межі республіки, і українські хлопці перестали гинути на Кавказі і в Середній Азії, інші пункти постанови виконані, по суті, не були.

Тільки проголошення незалежності в серпні 1991 р. реалізувало основні вимоги студентів.

Фотохроніку студентської революції 1990 року дивіться у розділі "Артефакти"

Юрій Бутусов: Пам'яті Сергія "Борцухи"

На війні загинув Сергій "Борцуха" - боєць групи снайперів "Тенгрі" ГУР МО, який у перші дні великого вторгнення на велосипеді з гранатометом РПГ-7 та трьома пострілами до нього вирушив зупиняти російські бронетанкові колони, що рвались на Ірпінь.

Юрій Рудницький: Самореабілітація полковника. Враження й нотатки читача

У 1928 році полковник Січових стрільців Євген Коновалець видав брошуру "Причинки до історії української революції". Всупереч назві, брошура мало схожа на нотатки чи роздуми з приводу всього спектру історії визвольної боротьби 1917-1921 рр. Радше маємо справу з прагненням її автора пояснити позицію і свою, і "січовиків" у різні періоди - Центральної Ради, Української Держави і Директорії.

Олексій Мустафін: Руйнівник системи. Іполіто Ірігоєн на чолі аргентинських радикалів

Історію держав Латинської Америки по інший бік Атлантики звикли сприймати як "вічне повторення", що нібито ніяк не дозволяє їм позбутися статусу периферії індустріального (а тепер вже й постіндустріального) світу. При цьому відмінностям між країнами регіону – а йдеться про величезний простір від Каліфорнії до мису Горн, який може вмістити кілька інших континентів, – уваги приділяють набагато менше. Для багатьох стає справжнім відкриттям, що, скажімо, Аргентина на початку XX сторіччя входила до першої "десятки" держав з найвищим рівнем доходів на душу населення.

Юрій Юзич: Козацький хрест і тризуб на могилі вояка Армії УНР у Франції

Могила 16-літнього вояка Армії УНР із Харківщини. Одного із сотень, долі яких переважно невідомі. Павло Роговий захищав Україну в складі 2-го Запорозького полку під командуванням Петра Болбочана, а згодом – у 1920 році – вже ройовим в складі 6-ї Січової дивізії під командуванням Марка Безручка допоміг врятувати Польщу від московської окупації. Як і тисячі вояків Армії УНР вірив, що поляки допоможуть відвоювати Україну.