Спецпроект

Олена Боннер: "Правозахисник - звичайна професія"

"Інтелігенції давно нема. Ті, кого ми так сьогодні називаємо, є в різних верствах суспільства. Серед злодіїв їх теж багато. Не знаю, чому в Росії нема громадянського спротиву. В Україні є, у Грузії є, тільки Росія... Не знаю"

18 червня померла Олена Боннер - радянська і російська правозахисниця, вдова академіка Сахарова, ветеран Другої світової війни. Вшановуючи пам'ять, ІП пропонує згадати кілька думок Боннер щодо сьогоднішнього дня правозахисного руху і демократичного суспільства на пострадянських теренах.

-----------

Термин "правозащитник" сохраняется, им пользуются во всем мире, но слово "диссидент" я бы уже перестала употреблять. Задачи совсем другие. Но я совершенно не согласна с теми нашими коллегами, которые сказали, что правозащитники не должны ставить перед собой политических задач.

В нормальном демократическом обществе, где происходит смена политических элит, это такая же профессия, как любая другая, пригодная для именно политической деятельности. 

 Олена Боннер

Согласия в демократическом движении быть не может, потому что каждый из демократических политиков или демократических партий - это отдельные программы, разные решения. Но чего не было сделано (и это мне кажется большой ошибкой) - это объединения по одному четкому поводу - за честные выборы.

И вот тут я не согласна и с теми, кто говорит: "ах, с Лимоновым я не сяду", "ах, с Зюгановым не буду разговаривать". Я считаю, что все население вне зависимости от политических симпатий, членства в партии и прочего, должно было совместно решать проблему честных выборов и не дать принять законы, которые фактически ликвидировали выборы.

Но для этого надо было объединиться всем.

 Олена Боннер (ліворуч) в "Артеку". 1936 рік. Фото: "Артеківець"

Я очень люблю Каспарова. Побольше бы ему поддержки от всей нашей так называемой интеллигенции. Интеллигенция - слово, как известно, середины аж XIX столетия, интеллигенция прекрасно расцвела в своих идеалах в ХХ столетии, но говорить сейчас об интеллигенции не время.

Интеллигенции давно нет, есть грамотный,  профессиональный образованный слой населения. Есть люди просто удачливо богатые. Есть воры, много-много-много воров. Те, кого мы называем сегодня интеллигенцией, есть во всех этих слоях. У воров их тоже много.

Я не знаю, почему у нынешнего российского общества нет гражданского сопротивления в достаточной степени. Меня это удивляет. Украина сопротивляется, Грузия сопротивляется, только Россия... Не знаю.

 Працівник медичної служби. Фронтове фото

Мне во сне снится другой народ, мои санитары-носильщики военного времени, мальчики, между прочим, теперь я понимаю, раньше я думала - взрослые.

Мне не хочется в данном случае сваливать на Сталина: ах, 70 лет или сколько-то лет Сталина, поэтому мы такой несчастный народ. Сталин же и для Грузии был столько же лет, и для Украины, и никак не милостивее относился к ним.

Ветеран Олена Боннер про війну, ветеранів і "За Родину! За Сталина!"

А в отношении диссидентов, вот этой небольшой кучки людей - какие-то другие задачи, кому-то, очень немногим, удалось вернуться к профессиональной деятельности, многие уехали, я думаю, чувствуют одиноко себя на Западе. Я по старости уехала, и мне нехорошо тут, не подумайте, что мне нехорошо быть с детьми или еще что-то.

Академік Андрій Сахаров із дружиною Оленою Боннер. 1980-ті. Фото: vestnik.com

Мне уютно, все нормально, и я не дома, я хочу домой, но сил на это у меня нет. Кроме того, я вам скажу про мое поколение правозащитников. Все-таки другие задачи были и, действительно, были неполитические задачи, а сегодня они могут быть и политическими.

Вместе с тем я все время вспоминаю стихи Багрицкого: "От черного хлеба и верной жены мы бледною немочью заражены... Копытом и камнем протоптаны годы.... И горечь махорки на наших губах... Чуть ветер, чуть север - и мы облетаем. Чей путь мы собою теперь устилаем? Чьи ноги по ржавчине нашей пройдут... Мы - ржавых дубов облетевший уют..."

Джерело: Радіо Свобода

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.