Спецпроект

Олена Боннер: "Правозахисник - звичайна професія"

"Інтелігенції давно нема. Ті, кого ми так сьогодні називаємо, є в різних верствах суспільства. Серед злодіїв їх теж багато. Не знаю, чому в Росії нема громадянського спротиву. В Україні є, у Грузії є, тільки Росія... Не знаю"

18 червня померла Олена Боннер - радянська і російська правозахисниця, вдова академіка Сахарова, ветеран Другої світової війни. Вшановуючи пам'ять, ІП пропонує згадати кілька думок Боннер щодо сьогоднішнього дня правозахисного руху і демократичного суспільства на пострадянських теренах.

-----------

Термин "правозащитник" сохраняется, им пользуются во всем мире, но слово "диссидент" я бы уже перестала употреблять. Задачи совсем другие. Но я совершенно не согласна с теми нашими коллегами, которые сказали, что правозащитники не должны ставить перед собой политических задач.

В нормальном демократическом обществе, где происходит смена политических элит, это такая же профессия, как любая другая, пригодная для именно политической деятельности. 

 Олена Боннер

Согласия в демократическом движении быть не может, потому что каждый из демократических политиков или демократических партий - это отдельные программы, разные решения. Но чего не было сделано (и это мне кажется большой ошибкой) - это объединения по одному четкому поводу - за честные выборы.

И вот тут я не согласна и с теми, кто говорит: "ах, с Лимоновым я не сяду", "ах, с Зюгановым не буду разговаривать". Я считаю, что все население вне зависимости от политических симпатий, членства в партии и прочего, должно было совместно решать проблему честных выборов и не дать принять законы, которые фактически ликвидировали выборы.

Но для этого надо было объединиться всем.

 Олена Боннер (ліворуч) в "Артеку". 1936 рік. Фото: "Артеківець"

Я очень люблю Каспарова. Побольше бы ему поддержки от всей нашей так называемой интеллигенции. Интеллигенция - слово, как известно, середины аж XIX столетия, интеллигенция прекрасно расцвела в своих идеалах в ХХ столетии, но говорить сейчас об интеллигенции не время.

Интеллигенции давно нет, есть грамотный,  профессиональный образованный слой населения. Есть люди просто удачливо богатые. Есть воры, много-много-много воров. Те, кого мы называем сегодня интеллигенцией, есть во всех этих слоях. У воров их тоже много.

Я не знаю, почему у нынешнего российского общества нет гражданского сопротивления в достаточной степени. Меня это удивляет. Украина сопротивляется, Грузия сопротивляется, только Россия... Не знаю.

 Працівник медичної служби. Фронтове фото

Мне во сне снится другой народ, мои санитары-носильщики военного времени, мальчики, между прочим, теперь я понимаю, раньше я думала - взрослые.

Мне не хочется в данном случае сваливать на Сталина: ах, 70 лет или сколько-то лет Сталина, поэтому мы такой несчастный народ. Сталин же и для Грузии был столько же лет, и для Украины, и никак не милостивее относился к ним.

Ветеран Олена Боннер про війну, ветеранів і "За Родину! За Сталина!"

А в отношении диссидентов, вот этой небольшой кучки людей - какие-то другие задачи, кому-то, очень немногим, удалось вернуться к профессиональной деятельности, многие уехали, я думаю, чувствуют одиноко себя на Западе. Я по старости уехала, и мне нехорошо тут, не подумайте, что мне нехорошо быть с детьми или еще что-то.

Академік Андрій Сахаров із дружиною Оленою Боннер. 1980-ті. Фото: vestnik.com

Мне уютно, все нормально, и я не дома, я хочу домой, но сил на это у меня нет. Кроме того, я вам скажу про мое поколение правозащитников. Все-таки другие задачи были и, действительно, были неполитические задачи, а сегодня они могут быть и политическими.

Вместе с тем я все время вспоминаю стихи Багрицкого: "От черного хлеба и верной жены мы бледною немочью заражены... Копытом и камнем протоптаны годы.... И горечь махорки на наших губах... Чуть ветер, чуть север - и мы облетаем. Чей путь мы собою теперь устилаем? Чьи ноги по ржавчине нашей пройдут... Мы - ржавых дубов облетевший уют..."

Джерело: Радіо Свобода

Мюнхенський договір 1938: зрада напередодні війни

Годинник на празькому головному вокзалі, пойменованого на честь Вудро Вілсона, показував третю годину дня. З щойно прибулого потягу на перон вийшов високий акуратно вдягнений чоловік поважного віку – колишній міністр торгівлі Великобританії, а нині просто лорд Уолтер Ранcімен. Надворі було третє серпня 1938 року. Лорд Ранcімен прибув в Прагу із непростим завданням – переконати президента Чехословаччини Едварда Бенеша віддати прикордонні області своєї країни німецькому Райху.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza