Спецпроект

Українець, який став індіанським вождем (ВІДЕО)

Льотчик потрапив у німецький полон, звідки утік аж до Канади, де став... вождем племені. Там на виставці "Експо-67" його й зустрів радянський танцюрист Махмуд Есамбаєв, приголомшений добірною українською мовою "ірокеза".

Завершується робота над повнометражним художнім фільмом "Той, що пройшов крізь вогонь" - про це повідомив режисер Михайло Іллєнко. За його словами, картина з'явиться у прокаті "десь у вересні".

Не виключено, що один із прем'єрних показів улаштують на малій батьківщині головного героя фільму. Адже створено його за мотивами дивовижної біографії реальної людини - військового льотчика-аса, Героя Радянського Союзу Івана Даценка, котрий народився у селі Чернечий Яр поблизу Диканьки, де режисер нещодавно побував.

Нагадаємо, що зйомки почалися ще у 2007 році й до кінця минулого фактично завершилися. Далі тривали монтаж та інші студійні роботи. Також із вимушеними перервами, зумовленими переважно затримками з фінансуванням (крім продюсерських коштів, творці стрічки використовували бюджетні гроші, а значить, були "прив'язані" до щорічних кошторисів).

Прикметно, що останнім часом активізувалися й опоненти численних журналістських і, зрештою, "кіношної" версій життєпису Івана Даценка.

Згідно з останніми, після того, як навесні 1944 року в небі під Львовом очолюваний ним екіпаж важкого бомбардувальника збили фашистські зенітники, льотчик-герой не загинув, а потрапив у німецький полон, а потім - під недремне око радянських каральних органів. Однак зумів утекти від усіх свої ворогів аж до Канади, де став... вождем індіанського племені.

Саме там, під Монреалем, у 1967 році під час всесвітньої виставки "Експо-67" його нібито зустрів знаменитий радянський танцюрист Махмуд Есамбаєв, приголомшений добірною українською мовою вождя в "ірокезькому" вбранні.


Трейлер "Того, хто проходить крізь вогонь"

Після газетного інтерв'ю танцюриста з цього приводу, яке він дав на початку 70-х років минулого століття, ця історія на сторінках багатьох видань, у радіо- і телевізійних передачах продовжує "обростати" ще сенсаційнішими подробицями.

Історія Івана Даценка представлена на виставці "Українці у світі", яка демонструвалась у різних залах Києва з ініціативи народного депутата Петра Ющенка.

Берестецький аборт. Історичні ініціативи Ющенка

Цього року в Полтаві вийшла написана також колишнім військовим льотчиком і присвячена Івану Даценку художня книжка.

Назва фільму Михайла Іллєнка більш ніж промовиста, оскільки вона "скопійована" з індіанського імені згаданого вождя, українське прізвище в ньому все ж переінакшене (головну роль виконує київський театральний актор Дмитро Лінартович).

Визнаючи за митцями право на художній домисел, критики цієї версії, в тому числі колишні однополчани героя, просять "не тривожити" його славне ім'я подібними не підтвердженими документально сенсаціями і не прив'язувати індіанські дороги витвореного в їхній уяві персонажа до справжнього Івана Даценка.

Хоча б тому, що останній, на їхнє переконання, загинув разом з усіма членами свого екіпажу під час виконання останнього бойового завдання в небі над львівським залізничним вузлом.

Польський індіанець на прізвисько "Козак" - боєць Армії Крайової

При цьому згадуються навіть прізвища льотчиків-побратимів з інших екіпажів, на очах яких бомбардувальник героя після влучання в нього зенітного снаряда нібито спалахнув, вибухнув і розвалився у повітрі...

А чи впевнений у тому, що все було так, як показано в його фільмі, сам режисер?

"Нам потрібні наші українські герої. І документальні, й вигадані, - зазначив Михайло Іллєнко. - Запитаймо себе: а Рембо був? Хоча йому вже можна видавати американський паспорт. Бо ж для тієї нації підняття її духу цей суто "кіношний" герой робить велику, воістину неоціненну справу. То чому українці, дивлячись то на Рембо, то на товариша Сухова, завжди мусять прибіднятися?"

За словами режисера, комусь побачене на екрані може подобатися, комусь - ні: "Та ми робили цей фільм iз вірою у свій народ. І в те, що так воно насправді й було".

Джерело: "Україна Молода"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.