Спецпроект

Як історична наука виграє від інтернету. Досвід Заходу

Спочатку історики сумнівалися щодо співпраці з аматорами. Але сьогодні проект триває вже у п'яти країнах Європи. І кожен, хто має інтерес, може до 2014 року оцифрувати матеріал, що досі зберігається у скринях та шухлядах, та завантажити його на загальний інтернет-портал.

Користувачі інтернету давно викладають у соціальних мережах власний контент. Архіви та бібліотеки підхоплюють цей тренд. Вони активно збирають нові історичні свідчення.

"Власне, я хотів просто ось це віддати. Я отримав це від свого дідуся", - каже літній чоловік, який прийшов на акцію "Європеана 1914-1918". Із собою він приніс зошит з солдатськими піснями часів Першої світової війни.

Проект гостював у Німеччині чотири дні: вчені, архіваріуси та військові історики попрацювали з близько ста людьми, які прийшли, аби зробити надбанням громадськості свої приватні спогади про Першу світову війну: листи з освідченнями у коханні, поштові листівки, фотографії тощо.

Рудольф Каммерер із німецького пасажирського пароплава "Берлін", переробленого в міноносець, надіслав для "Європеани" фотки рейду у британські води восени 1914 року

"Європеана" – це певним чином цифрова пам’ять Європи. На інтернет-порталі www.europeana.eu можна знайти сьогодні понад 15 мільйонів об’єктів. І їх стає щоразу більше. Бібліотеки й архіви відкрили для себе так званий "краудсорсинг" (від англ. сrowdsourcing – "використання ресурсів натовпу").

Завсідники інтернету, насамперед соцмереж, вже не просто пасивно споживають інформацію, а й активно генерують власний контент.

Зберегти приватні історії для нащадків

"Акумулювання цього колективного розуму в мережі є нині дуже актуальним, - розповідає Бритта Вольдеринґ з Німецької національної бібліотеки, яка координує проект "Європеана 1914 -1918" з німецького боку. – Досвід із "краудсорсингом" є абсолютно позитивним".

Щоправда, на самому початку професіонали були сповнені упереджень щодо співпраці з аматорами, додає вона. Але зрештою історики побачили, що статті, написані на відповідних інтернет-порталах, цілком відповідають науковим вимогам.

Під час акції було багато емоційних моментів. На них приходили переважно люди похилого віку. Більшість з них дуже раділи побачити в себе у гостях архіваріусів або військових істориків, котрі щиро цікавилися спогадами їхнього батька або дідуся.

Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову. Проект ІП "Неписана Історія"

У процесі спілкування нефахівцям ставало зрозумілим історичне підґрунтя тих чи інших предметів з їхнього родинного архіву.

Акція у Німеччині була лише початком. Сьогодні проект триває вже у п'яти інших країнах, зокрема у Великобританії. Подальші країни-кандидати стоять у черзі на його проведення. Нині кожен, хто має інтерес, може до 2014 року оцифрувати матеріал, що досі зберігається у скринях та шухлядах, та завантажити його на інтернет-портал.

Взірцем для проекту, присвяченого Першій світовій, стала схожа ініціатива Оксфордського університету 2008 року.

За межами Європейського Союзу "краудсорсинг" також популярний. Бібліотека Конгресу у Вашингтоні збирає історичні фотографії на фото-платформі Flickr. А "Пам'ять нації" – це вже суто німецький проект.

У 2011 році автобус, перебудований в мобільну телестудію, їздив по Німеччині та записував німецьку історію вустами очевидців. Нині триває робота над продовженням цього проекту в 2012 році.

Нова галузь дослідження

Постає питання: а для чого це все? Зрештою бібліотеки і так переповнені історичними книжками. Фахівець з історії світових воєн Йєнс Прельвіц, який бере участь у "Європеані 1914-1918" від імені державної бібліотеки Берліна, твердить, що документи, зібрані шляхом "краудсорсингу", заповнюють наукову прогалину:

"Ці документи живлять галузь науки, яка з'явилась в останні роки. Вона вивчає менше політико-військові аспекти Першої світової війни, а більше соціально-культурні нюанси".

Які жахи переживав пересічний солдат, сидячи в окопі? До яких наслідків призводило те, що дедалі менше чоловіків було в розпорядженні для трудового процесу? Яким було ставлення до того, що до процесу виробництва дедалі активніше залучалися жінки? Колись вважалось немислимим, щоб жінка керувала трамваєм - війна зробила це буденною річчю!

Танкіст Першої світової малював битви, в яких брав участь (ФОТО)

Завдяки "краудсорсингу" та онлайн-платформам досліджувати історію стало можливим 24 години на добу, сім днів на тиждень, у будь-якому місці на Землі – головне, аби був струм та вихід в інтернет.

Автори: Бірґіт Ґьотц, Захар Бутирський

Джерело: "Німецька хвиля"

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.

Це змінило хід битви за Київ: як два українські герої стримали російський прорив

Двоє саперів з Поділля підірвали Гостомельський міст, і ворог не зміг увірватися до столиці.