Спецпроект

Новорічний стіл епохи дефіциту. Як святкували за Брєжнєва

Більшу частину радянського року ми задовольнялися духовною їжею чи її ерзацами. Але на новорічні свята вже так наїдалися-напивалися, що спогадів вистачало до наступної гульні. Жили бо в неповторну епоху, коли бракувало всього.

Це зараз життя нудне: є гроші - піди та накупи собі делікатесів. Але 30-40 років тому всім керували суворі закони соціалізму. Тому новорічний стіл готувався заздалегідь. Хто ж знає, де і коли виникне, скажімо, банка червоної ікри? Ось і доводилося запасати про всяк випадок.

До кінця 1970-х років кулінарна "Книга про смачну і здорову їжу", видана в 1950-х, стала антирадянською літературою, оскільки її читання навіювало небезпечні думки.

Сервірування обіднього столу за версією "Книги про смачну і здорову їжу". Фото: ofena.livejournal.com

У книзі було стільки небаченої їжі та випивки, що можна було подумати: якщо все це існувало раніше, то куди і чому воно поділося? А якщо цього ніколи не існувало, то радянська книга пише неправду?

Отже, що повинно було бути на новорічному столі епохи застою.

Окрім ікри, використовуваної в композиції святкового столу як окраса бутербродів із маслом на великому блюді, обов'язковими новорічними атрибутами були: прибалтійські шпроти, заливна риба, солоні помідори і огірки, холодець, квашена капуста.

Обкладинка "Книги..." 1950-их років видання. Зверніть увагу на тиснені продукти харчування, які оточують назву (її строгий римський шрифт ніби нагадує нам про зеніт імперії)

Чудовим блюдом вважався оселедець під шубою і риба під маринадом.

Усілякі різносоли були свої, не з магазина, їх нахвалювали, підлещуючись до господині. Але якщо їй вдавалося дістати угорське лечо або болгарський консервований перець, то домашні огірки "блідли".

Ну і, зрозуміло, хіт новорічного столу - легендарний салат "Олів'є", куди органічно вписувалася навіть варена ковбаса по 2.20, яку в звичайному її вигляді рекомендувалося ще раз варити.

Олів'є, ще не заправлений майонезом. Із ілюстрацій 1950-их

"У магазинах нічого, проте на столі - все!" - так говорили в ті далекі часи. Щось давали в пайках, які ще називали "замовленнями", щось "викидали" у продаж, а щось можна було дістати тільки по знайомству.

Фото радянських продуктових черг дивіться у розділі "Артефакти"

Так чи інакше, але у більшості громадян новорічний стіл був метою і сенсом життя господинь упродовж місяців.  

Святковий стіл нарешті готовий.

Витончено виглядає сирокопчена ковбаса, нарізана кружечками, на тлі білого, з тонкими прожилками сала і рожевої шинки.

Одне з "брєжнєвських" перевидань "Книги..." 1971-го року. Тут значно менше картинок і додано розділ "Консервування" - щоб радянські люди могли самі себе прогодувати

Салати вигинають свої горби над салатницями, мліє оселедець з тонкими кільцями маринованої цибулі у відблиску олії, а поряд чекає своєї години його брат - ще один оселедець, але одягнений у шубу.

Фрукти - яблука і цитрусові - стоять десь на тумбочці поряд зі столом, адже десерт - це на потім.

Сервірування чайного столу пересічного радянського громадянина за версією "Книги про смачну і здорову їжу"

Компот із консервованої черешні віддзеркалює світло люстри у великих скляних глеках - горілку запивати, коли вже закушувати буде нікуди.

Господиня обходить гостей, тримаючи в руках велику розмальовану тацю з нарізаними скибочками чорного і білого хліба, ніби сама його випекла.

А на кухоньці вже пріє гаряче - курка, запечена в духовці, тушкована яловичина або навіть гусак, або просто картопля, посипана кропом, з котлетами по-київськи.

Через протести французьких виноробів із Шампані замість "шампанське" зараз стали писати "ігристе вино". Але СРСР не зважав на якихось там капіталістів

А що ми пили в новорічну ніч? Та те, що і в інші дні - вино (сухе і міцне), горілку з перцем, вермут і лікер.

У новорічну ніч магазини працювали аж до 23.00. Втім, якщо зазвичай пили горілку по 3.62, то в святкові - по 4.12. Якщо буденне вино було плодовоягідним, то святкове - марочним.

Радянські новорічні прикраси дивіться у розділі "Артефакти"

Зрозуміло, жодна новорічна гульня не обходилася без "Советского шампанского". Для більшості наших людей це був дивний напій: коштує дорого, а толку від нього мало.

Використовувалося шампанське тільки у двох випадках - на весіллях і в Новий рік. 

Унікальний архівний запис - Леонід Брєжнєв вітає дітей з новим 1979 роком, оголошеним ООН роком дитини. Зворушують технічні моменти: наїзди на крупний план обличчя, прохання змінити окуляри, інструкція з користування суфлером тощо.

Посередині відео Брєжнєва просять перезаписати звернення - "більше пауз, не розмахуйте руками". Щоб зайняти чимось руки, генсек раптом дістає з піджака кілька олівців.

А от дорослих того року йому вже не довірили вітати через прогресуючу хворобу. 

Ось, нарешті, сіли, їжу по тарілках розклали, шампанське відкрили і налили. Перший тост - проводи Старого року. У телевізорі виникає Брєжнєв.

Перше новорічне звернення Леоніда Брєжнєва дивіться у розділі "Відео"

Всі дивляться на Генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу з легким здивуванням, ніби там міг з'явитися хтось інший.  

Б'ють кремлівські куранти.

...З кінця 1970-их новорічні звернення від імені престарілого і хворого радянського керівництва читав ведучий програми "Час" Ігор Кіріллов. Традицію особистих вітань відродить тільки Михайло Горбачов - останній генсек ЦК КПРС

Багато жителів країни тільки і бачили Кремль, що на банкноті номіналом у три рублі.

Але в ці самі хвилини всі були рівні, як у лазні, і перед кожним жителем країни був один і той же новорічний стіл - шпроти, сервелат, заливна риба, олів'є з неодмінною ковбасою по 2.20.

І кожен з нас бачив сотні своїх щасливих відображень в іскристих перлинах червоної ікри.

Джерело: "Тиждень"

Дивіться також:

Новорічні артефакти Української РСР. ФОТО

Образ ідеальної домогосподарки у радянській пресі. ФОТО

Гастрономи 1970-х: продавці, покупці і товари. ФОТО

Джинси епохи Брежнєва - солодкий і заборонений плід. ФОТО

Всі матеріали ІП за темою "Застой"

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.