Поки партійні чиновники з усіх можливих трибун від Києва до Москви нещадно громили шістдесятників і встромляли палиці в колеса їхній діяльності – молоді люди, видається, ще активніше взялися до творчої роботи. В травні, вже після головних партійних зборів у Києві, епіцентр шістдесятництва на деякий час перемістився до Одеси. Саме на півдні України проводилися літературні семінари, куди з’їжджалися молоді письменники з усієї республіки. 1963 року в Одесу приїхали люди з уже усталеними переконаннями. Тоді тут перетнулися шляхи киян Леся Танюка та Миколи Вінграновського, львів’янина Богдана Гориня, місцевого письменника Володимира Яворівського, і що, мабуть, найбільш важливо, Василя Стуса, який приїхав з Донбасу

Хай як банально це прозвучить, але повномасштабне вторгнення в Україну справді актуалізувало питання про природу російського імперіалізму. Згадайте лишень про дебати на Заході про слововжиток: «путінська війна» чи «російська війна»? В Україні ж майже нікого не треба переконувати, що Путін – симптом хвороби під назвою «русскій мір», а не її збудник, і що російська агресія почалася щонайменше пів тисячоліття тому. Правильному діагностуванню цього захворювання та його лікуванню присвячена нова книжка Вадим Денисенко «Як зруйнувати «русскій мір»

Замітки на полях після прочитання книги Ізи Хруслінської «Мереживо. Про українців з Польщі. Розмови з Петром Тимою»

Розуміння того, що війна почалася не 24 лютого 2022 і навіть не в 2014, а майже на сто років раніше, важливе, бо робить нас сильнішими. Викриває ті самі злочинні методи, які використовує проти нас Росія. Показує, що ми виграЄмо у цій війні, звільняючи поступово території та суспільну свідомість, а отже, і вИграємо у ній

«Сни про Херсон» - оповідання написані на основі щоденника, який автор Артем Петрик вів у окупації. Втім, тут далеко не лише його особистий шлях але і долі багатьох інших – тих, хто потрапив у епічну круговерть визвольної війни на Півдні, мертвих і живих… Перші дні. Штурм. Опір інтервентам. Терор. Волонтери. «Орки» та «Колобки». Псевдореферендум. Звільнення. Нищівні обстріли. Міські легенди…і багато іншого, чим жив і як помирав Український Херсон

Небагато термінів викликають стільки ненависті у прогресивного громадянського суспільства, як «консерватизм», яким таврують однаково вірян Московського патріархату, мусульман і католиків, європейських правопопулістів, британських торі та обидва крила Республіканської партії Сполучених Штатів

Цегельський пропонує глянути правді у вічі й визнати — «ми, українці, любимо творити самодурні легенди», щоб «засліплені ними» зі старих помилок потрапляти у нові в «колесі вічного самодурства». Крок за кроком причини поразки молодої держави віднаходяться у значно прозаїчніших хибах: військове командування столицею не ліквідувало польські залоги у зародку, мости через Сян не вдалося підірвати чи то через неправильно закладену вибухівку, чи то ще чомусь, а легендарні Українські Січові Стрільці відмовилися виконувати наказ прибути у Львів через своє політиканство. Правда значно комплексніша та геть не запалює

«Шляхта» супроти «народу» — класика українських суперечок на тему історії, яка поступається популярністю хіба шароварам та перевернутому прапору. Започаткований народництвом у 60-х роках ХІХ ст. та підтриманий окупаційною совєтською владою погляд на ключову роль народу у визволенні України ще донедавна не брався під сумнів. І лише нині, після кількох десятиліть Незалежності, дізнаємося, що Неньку виборювала й інша верства

З перших сторінок читача атакують російсько-совєтські меми, серед яких згадки про Торгсин у творах українофоба Булґакова. «Російскую ґосударствєнную бібліотєку» історик «по старінкє» кличе «Лєнінкою». Виплати Совєтського Союзу за мирними договорами країнам Балтії називає «подаркамі». І навіть назви глав — «От Москви до окраін» — сигналять про неподолане імперське мислення

Ця торговельна організація Совєтського Союзу ніколи нічого не вивозила за кордон, проте вважалася експортною. Мала культивувати «культурну торгівлю», але виявлялася тісним і брудним лабазом. Єдина в соціалістичній країні криміналізованого підприємництва торгувала з громадянами та накопичувала капітал у гігантських обсягах

Розгорнута розвідка Новака діагностує «безпрецедентний патос» та «нав’язливе месіанство» російської інтелігенції. Іншим часом праця могло б стати справжнім інтелектуальним задоволенням, проте відволіктися, коли усі ці фантазії намагаються брутально реалізувати, не виходить. Добріка витриманих текстів Анджея Новака охоплює значне коло питань, та хоча горизонт зацікавлень розмито у часі та просторі, основний предмет інтересу завше незримо присутній — йдеться про імперію зла, про росію, рашизм, росіян

Україні дісталося почесне місце за крок від епілогу. Трамп не хотів мати справу «з тими довбанями в Україні» та повторював завчену байку про «корумповану країну», однак така характеристика сприймається байдуже з вуст того, хто дивувався наявності ядерної зброї у Великої Британії та вважав Фінляндію частиною росії