"Його, вихованого на гаслах дружби народів, інтернаціоналізму вразило, що в столиці України "вовком дивляться, коли ти говориш українською". У молодого комсомольського активіста зневажливе ставлення до української викликало спротив, пробудило почуття національної образи і честі".

Її шістдесятницьке коло – "то були люди добірні, екзистенційно вироблені, інтелектуально багаті й морально чіткі. Василь Стус, Іван Світличний, Алла Горська, Євген Сверстюк...".

Останнім часом в окремих інтелігентських середовищах стає модним зображати українських націоналістів такими собі "селюками", малоосвіченими і примітивними фанатиками. Не оминув цієї спокуси доктор Яневський.

Місто вирішило зберегти присягу гетьманові і "до последнего человека держатца". Одночасний штурм у ранковій темряві і удар у спину не дав оборонцям шансу вистояти: "руїни та згарища п’яти батуринських церков виразно свідчать".

Драма українців, затиснутих двома тоталітарними соціалізмами - інтернаціональним та національним, життя "на грані двох світів", варта, щоб її розповіли. В цьому сенсі роман Андрія Кокотюхи приречений бути прочитаним.

З прифронтової смуги, від Молдавії до Прибалтики, було виселено 1,675 млн. (!) осіб. Більше половини – на території України. Населення не хотіло переїздити на нові місця, втрачаючи майно, масово втікало в ліси...

Виправдання рації Сталіна і декларування законності дій Радянського Союзу в 1939-му – це мета, для чого книжка писалась. Десь – доволі віртуозно це робиться, іноді – більше, ніж незграбно. Як історик Дюков історію Другої світової переписує...

Єврейсько-українські конфлікти є дуже давнім явищем, і вони рідко коли виникали під впливом ідеології чи політики. Українці ворогують з євреями тоді, коли відчувають надлишок їхньої присутності, а відповідно – загрозу власному існуванню.

Мова про постать одного з представників пілсудчиківського табору, члена Польської Військової Організації, організатора польської розвідки в Києві, палкого прихильника польсько-українського союзу у 1920 році та міністра в уряді Симона Петлюри.

"То, что предлагается сейчас массовому читателю в качестве "истории Украины" – это средство, с помощью которого целая нация превращается в толпу духовных импотентов. Либо в толпу людей второго сорта...".

Вважати його помішаним на крові воякою було б занадто сміливо. Він був людиною, яка шукала пригод та кар'єрного росту, а війна дозволяла пережити перше і досягти другого. Та все ж, для нього Перша світова — трагедія, катастрофа...

"Рисуют немцев садистами? Нет! Они не садисты, это гораздо хуже. Образ врага, который создали в лице немцев, не дотянул до настоящего. Настоящий немец хуже в 100 раз, был страшнее потому, что он не был садистом, но он был послушным роботом… Вы не знаете, что такое немец!".