У 2020 р. у видавництві “Дух і літера” вийшла друком біографія Тараса Шевченка. Її автор – відомий літературознавець та письменник Станіслав Росовецький. Дослідження має претензійну назву (власне як заголовок цього відгуку) – “Шевченко. Сучасна біографія”. На 472 сторінках читач мав би побачити або нове прочитання біографії митця або фактологічну революцію. Є щоправда третій варіант - публіка могла розраховувати на синтез найновіших студій з галузі шевченкознавства. Спробуємо розібратися.
5 лютого 2021 — Мирон Гордійчук
Книга Олланда – це ніби мануал «як бути добросовісним президентом», відверта сповідь про відповідальність, яка не завжди узгоджується з популярністю. Якщо вам цікаво дізнатися, як облаштована логістика президентської влади – численні деталі захоплюють, як серіал
1 лютого 2021 — Дар'я Глущенко
Мешканці Європи не мали ані сил, ані надії, і в них були на те всі підстави. У Польщі було близько 200 тисяч сиріт, у Югославії, ймовірно, 300 тисяч, і лише в самому Берліні під кінець 1945 року налічувалося 53 тисячі загублених дітей. На вокзалі Лерте у Берліні щодня помирало 10 людей через виснаження, голод та хвороби. У Варшаві кожен п'ятий був хворий на туберкульоз. Євреїв залишилося мало. З тих, кого звільнили, 4 з 10 помирало впродовж кількох тижнів після звільнення: західна медицина була безсила допомогти їм у такому стані.
28 січня 2021 — Олег Карпюк
Він стояв посеред великого двору з бараками і зрозумів, що це і є той самий Єврейський легіон, про який він мріяв, і він тут, зрештою, чужий. Можливо, саме в тому і полягає справжня перемога — щоб переможець став зайвим. Жаботинський вибачається за кількість "я" у розповіді та заперечує представлення його як "того самого пана, який йшов на чолі легіону", бо цього ніколи не було й не могло бути — Легіон складався з тисяч осіб.
29 грудня 2020 — Олег Карпюк
Друга світова війна стала величезною травмою для Європи, і весь політичний розвиток після її завершення — один великий запобіжний захід проти повторення катастрофи такого типу. Після нацизму такі теми, як європейська культурна ідентичність чи її вкорінення у людському "субстраті", неможливо обговорювати інакше, як рішуче заперечивши.
16 грудня 2020 — Олег Карпюк
Об одинадцятій ночі 10 травня 1933 року на площі Опенплац у Берліні та ще в 90 різних містах Німеччини палали книжкові багаття, організовані студентськими спілками за підтримки НСДАП. Книжкові вогнища сформували нацистам репутацію "культурних варварів" та стали могутньою метафорою культурного знищення, що затьмарила інший, більш неприємний факт — нацисти робили набагато більше, ніж просто знищували книжки — ними також керувала фанатична одержимість колекціонувати та володіти знаннями.
6 листопада 2020 — Олег Карпюк
Автор обрав саме таку дослідницьку стратегію: по-перше, доглибний аналіз причин (чому?), потім збір актуального анамнезу (що і як?) й зрештою «рецепт» ‒ спроба окреслити ймовірні «здорові» сценарії розвитку історичних подій (якби). Його книга про минуле, теперішнє і про майбутнє також.
3 листопада 2020 — Зоряна Величко
Можливо, звучить банально, але Петро Шелест - «син свого часу». Звідси його «радянськість». Проте він був і сином України. Звідси його «українськість», яку, звісно, не слід гіперболізувати
19 жовтня 2020 — Володимир Греченко