Спецпроект

Колумб не привозив сифіліс до Європи - сенсаційна знахідка

У Лондоні відкопали вчені знайшли сім людських скелетів, вигляд яких свідчить про те, що за життя їхні власники страждали на сифіліс.

Британські археологи зробили відкриття, що ставить під сумнів популярну в науковому середовищі гіпотезу , нібито сифіліс приїхав до Європи з Нового Світу на каравелах Христофора Колумба.

Вищезазначена гіпотеза заснована на тому, що перша в Європі епідемія сифілісу, свідчення про яку дійшли до наших днів, мала місце в самому кінці XV століття, невдовзі після завершення експедиції Колумба (1492-1493).

Проте під час недавніх масштабних розкопок у Лондоні вчені знайшли сім людських скелетів, вигляд яких явно свідчить про те, що за життя їх власники страждали на це венеричне захворювання, повідомляє сайт "Світова географія" .

Два з виявлених скелетів були поховані між 1200 і 1250 роками, а п'ять інших датуються 1250-1400 роками. Поряд з останками хворих були знайдені й інші скелети, а також різні предмети, в тому числі монети, що дало вченим додаткову можливість переконатися в правильності датування, заснованого на даних радіовуглецевого аналізу.

Всі сім скелетів були поховані у частині сучасного лондонського Іст-Енду, де за часів Римської імперії розташовувалося кладовище, а пізніше стояв найбільший в середньовічній Англії госпіталь, відомий під назвою Шпиталь Святої Марії, пацієнтами якого, найбільш імовірно, були всі семеро сифілітиків.

"Добре збережені скелети жертв захворювання свідчать про те, що всі ці люди відчували за життя сильні болі", - розповів фахівець всесвітньо відомого Лондонського Музею Брайан Коннелл. Зокрема, серед семи скелетів виявлені останки 10-річної дитини, якій хвороба, швидше за все, дісталася у спадок від матері.

За словами Коннелла, череп хлопчика, який мав би бути гладким, нагадує місячний пейзаж, а зуби в нього росли під кутом 45 градусів до щоки. Крім того, нещасна дитина, ймовірно, була сліпою.

Страшна знахідка свідчить про те, що Колумб і його команда не мають жодного відношення до появи сифілісу в Європі, а те, що час першої задокументованої епідемії захворювання пов'язували з періодом відкриття Америки, - не більш ніж випадковість.

"Люди завжди шукали тих, на кого можна покласти провину", - відзначив учений, нагадавши, що англійці здавна називали сифіліс "французькою хворобою", в той час як, наприклад, у Нідерландах він був відомий як "іспанська хвороба".

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.