Спецпроект

Українські підручники з історії цілком коректні - німецький науковець

"Тому думаю, що ваша співпраця з іншими країнами, в тому числі з Росією, може бути цілком успішною. Головне — не поспішати, а домовлятися стосовно всього спектру проблем".

Керівник наукового відділу Інституту імені Георга Екерта, провідний спеціаліст, активіст процесу написання «бі-історичних» посібників і підручників Роберт Майeр вважає коректними у науково-історичному плані українські підручники історії. Про це він заявив в інтерв'ю "Дзеркалу тижня".

"П'ять років тому я детально ознайомився з українськими підручниками історії і, маю сказати, вони мені сподобалися і здалися коректними у науково-історичному плані. Тому думаю, що ваша співпраця з іншими країнами, в тому числі з Росією, може бути цілком успішною. Головне — не поспішати, а домовлятися стосовно всього спектру проблем", — сказав він, коментуючи плани України і Росії зі створення спільного посібника з історії для вчителів.

"Спільні історичні публікації — це останній етап шляху, який повинні пройти разом різні країни. Я не можу назвати конкретний час — з французами ми вели переговори з п'ятдесятих років минулого століття, а перший шкільний підручник з'явився у 2006-му. Але справа не в тому, що процес повинен бути неодмінно багаторічним, а в тому, що країни, які співпрацюють, врешті-решт повинні прийти до якихось загальних цінностей, поглядів, критеріїв", — зазначив Майeр.

За його словами, співпраця Німеччини з Польщею триває вже майже 40 років. "Тільки з Францією вона ще багаторічніша і тісніша. Вже в 2001 році вийшов польсько-німецький посібник для вчителів. Зараз ми дійшли до важливого моменту: буде створена спільна комісія, і в 2013 році вийде підручник з історії, потім ще два", — додав він.

Експерт вважає, що найважливіше в даному питанні — "припинити оперувати категоріями національних держав, національних інтересів":

"Після дуже серйозних переговорів з французами практично не залишилося принципових розбіжностей у трактуваннях нашого історичного минулого. Але за цим стоїть багаторічний процес... У такому разі за два роки можна підготувати методичний матеріал, що буде використовуватися вчителями на додаток до існуючого. Потім можна йти і до спільної книги".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.