Спецпроект

Анонс: фільм про Олександра Шумського - комуніста й українізатора, вбитого за наказом Сталіна

18 листопада о 22:00 на Першому національному - прем'єра документального фільму про життя Олександра Шумського, українського революціонера, засновника партії комуністів-боротьбистів.

Фільм виходить в межах проекту "Українська мрія" і складається з трьох частин. Це  документальний цикл про діячів українського відродження, який висвітлює історію періоду українізації (1920-30 роки). Хронометраж кожного випуску - 44 хвилини. Автори - режисер Ірина Шатохіна та доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.

"Робота над фільмом була дослідженням зламів долі Шумського, в якій навіть для автора було багато несподіванок і відкриттів. Перша серія фільму називається "Ястжембець", від назви гербу Шумських, що у перекладі з польської означає "яструбок". У ній відтворюються події 1917-20 рр., коли Шумський стає фундатором партії українських комуністів - боротьбистів. Для них символічним кольором був блакитний. Автори стрічки застосовують цікавий художній прийом, вони граються на червоному і блакитному кольорах, застерігаючи глядачів від небезпеки  пофарбувати героя в червоний колір", - йдеться у повідомленні Першого національного каналу. Друга серія фільму, яка називається "Битва за українізацію" і розповідає про конфлікт Шумського з тогочасним  генеральним секретарем КП(б)У Лазарем Кагановичем, сподвижником Сталіна. Третя частина "Смерть навздогін" - про період, коли Олександра Шумського було заарештовано та вбито.

"Телекритика" цитує Ірину Шатохіну - найскладнішим у роботі над фільмом був етап дослідження подробиць життя і таємниць Олександра Шумського: "Біографічних матеріалів, фотографій, кінодокументів про нього майже немає. І тому найскладнішим було віднайти і осмислити нову інформацію, нові документи. А все заради того, щоб усвідомити, хто він був насправді і чого прагнула ця видатна людина, ім'я якої було старанно стерто з історії України".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.