Спецпроект

Прапор Перемоги з 1945 року покажуть у спецвітрині з клімат-контролем (ФОТО)

А що ж тоді Володимир Путін привозив у Київ у жовтні 2004-го?

Прапор Перемоги, встановлений радянськими солдатами в 1945 році над Рейхстгом, буде представлено на загальний огляд в Центральному музеї Збройних сил Росії, де поки що вивішений його дублікат. 

Про це повідомляє Інтерфакс.

"У Центральному музеї Збройних сил поставлена спецвітрина з клімат-контролем для зберігання головної святині - Прапора Перемоги. Скоро демонстрація реліквії буде відкрита в залі Перемоги", - повідомив журналістам заступник міністра оборони Микола Панков.

Він також повідомив, що в музеї в 2011 році буде відкрито зал радянських полководців. 

Прапор Перемоги зберігається в Центральному музеї Збройних сил РФ. Через крихкість матеріалу його заборонено зберігати у вертикальному положенні.

Для загального огляду наразі доступним є дублікат Прапора, виставлений у скляній вітрині музею.
Дублікат з точністю повторює оригінал Прапора Перемоги, який зберігається в недоступному для відвідувачів приміщенні.
  

Відповідно до закону "Про Прапор Перемоги", Прапором Перемоги є штурмовий прапор 150-ї стрілецької дивізії, піднятий 1 травня 1945 на будівлі Рейхстагу в Берліні.

У жовтні 2004 року, напередодні першого туру президентських виборів в Україні, Володимир Путін привозив Прапор Перемоги в Україну, з нагоди параду до річниці визволення України від нацистів.

28 жовтня 2004 року. Прапор Перемоги на Хрещатику

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.