Спецпроект

Регіонал сказав, що Голодомор організували ті ж, хто й Жовтневу революцію. І це не росіяни

Невіруючий Чечетов: "Я вас Христом Богом благаю, ось ті зерна зла, ненависті, які намагаються сіяти помаранчеві, не допускайте до дітей! Ось ті зерна зла-геноциду!"

Народний депутат України, член Партії регіонів Михайло Чечетов вважає, що Голодомор в Україні 1932-33 років організували ті самі, що й революцію 1917 року.

Про це депутат заявив в інтерв`ю УНІАН.

На запитання, як він вшановує пам`ять жертв Голодомору, можливо, запалює свічки, Чечетов відповів, що свічки не запалює, оскільки він людина "невіруюча".

"Знаєте, ще чому Віктор Андрійович канув у лєту? Тому що не можна жити весь час у минулому! Треба жити майбутнім. Були трагічні події. Ну й що тепер? Що тепер ми повинні робити?" - запитав депутат від Партії регіонів.

Він вважає, що помаранчеві політики "з голоду зробили геноцид лише з однією метою - зробити з Росії ворога. А лідер держави завжди повинен об`єднувати народ, а не роз`єднувати. Ось намагалися зомбувати людей геноцидом. І що, ця політика об`єднувала людей?"

Про те, як пан Чечетов назвав 600-річчя Грюнвальдської битви "абсолютно третьестепенным вопросом", читайте в розділі "Тексти"

"Ось я росіянин, моя дружина - українка. Отже, я повинен визнати, що мій дід вбивав українців? Я ось коли виступаю перед вчителями, говорю їм: "Я вас Христом Богом благаю, ось ті зерна зла, ненависті, які намагаються сіяти помаранчеві, не допускайте до дітей! Ось ті зерна зла-геноциду!", - заявив Чечетов.

За його словами, Голодомор - "це була трагедія системи, система винна, а не росіяни. У тому уряді тільки один росіянин був". (Далі Михайло Чечетов детально розклав учасників Жовтневого перевороту 1917 року за національною ознакою, проте, на його прохання, УНІАН опустив цей момент)

"Отже, при чому тут росіяни?! Не було росіян" - кричав Михайло Чечетов.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну