Спецпроект

Нардеп-регіонал хоче, щоб казали не "російський", а "руський"

Вадим Колесніченко намагається пристосувати до "русского мира" навіть українську мову - щоб "возродить русскую идентичность".

Депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко зареєстрував у Верховній Раді проект постанови "Уточнення понятійного апарату мови діловодства державних органів влади, судочинства і т.д." (щодо розмежування прикметників "руський" і "російській").

Депутат, який є керівником руху "Російськомовна Україна", противником українського кінодублювання і організатором виставок про злочини УПА, вважає, що в українській мові існує "прогалина, яка стосується феномену "русскости" на пострадянському просторі, і це не дозволяє адекватно визначити і зрозуміти російську культуру і російську мову як складові частини суспільного життя сучасної України".

мові чинного законодавства, офіційного діловодства, судочинства нашої держави помилково прийнято ототожнювати поняття "российский" і "русский", і вживати їх в українській мові словом «російський», - йдеться у новині від "Російськомовної України". - Цей переклад не тільки не відповідає історичній об'єктивності, але і повністю ототожнюється з дружньою державою - Російською Федерацією. Адже прикметник "російський" має на увазі громадянство, ставлення соціальних і культурних процесів і явищ виключно до цієї держави".

Замість цього існування прикметника "руський" паралельно з прикметником «російський» установили б етнічну та культурну ідентичність, які сягають корінням в стародавню державу - Київську Русь, вважає Колесніченко.

Депутат наголошує, що історично об'єктивним перекладом прикметника "російський" на українську мову є "руський", прикметник «російській» може вживатися виключно для визначення приналежності людини, об'єкта чи явища до Російської Федерації.

Враховуючи вищесказане, Вадим Колесніченко пропонує Верховній Раді України прийняти рішення про заміну прикметника "російській" на прикметник "руський" в законодавчих актах, офіційному діловодстві, судочинстві тощо, де вживаються терміни і поняття, пов'язані "з російською культурою, що сягають корінням в стародавню державу - Київську Русь".

"Історична Правда": якби Вадим Колесніченко відкрив будь-який тлумачний словник, він би побачив, що слово "руський" в українській мові якраз і має значення - "той, що стосується Київської Русі". 

В деяких словниках "руський" також є синонімом слова "український". У Львові з XV сторіччя є вулиця Руська (а не Російська).

Історики використовують прикметник "руський" і тоді, коли пишуть про ранньомодерний період в історії сучасних Білорусі і України (скажімо, "Історія Русі-України" Грушевського). Для тодішньої Росії при цьому використовується прикметник "московський".

Зрештою, у XVII-ому сторіччі Московська держава почала використовувати на своє означення слово "Росія", а не "Русь".

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище