Спецпроект

Нардеп-регіонал хоче, щоб казали не "російський", а "руський"

Вадим Колесніченко намагається пристосувати до "русского мира" навіть українську мову - щоб "возродить русскую идентичность".

Депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко зареєстрував у Верховній Раді проект постанови "Уточнення понятійного апарату мови діловодства державних органів влади, судочинства і т.д." (щодо розмежування прикметників "руський" і "російській").

Депутат, який є керівником руху "Російськомовна Україна", противником українського кінодублювання і організатором виставок про злочини УПА, вважає, що в українській мові існує "прогалина, яка стосується феномену "русскости" на пострадянському просторі, і це не дозволяє адекватно визначити і зрозуміти російську культуру і російську мову як складові частини суспільного життя сучасної України".

мові чинного законодавства, офіційного діловодства, судочинства нашої держави помилково прийнято ототожнювати поняття "российский" і "русский", і вживати їх в українській мові словом «російський», - йдеться у новині від "Російськомовної України". - Цей переклад не тільки не відповідає історичній об'єктивності, але і повністю ототожнюється з дружньою державою - Російською Федерацією. Адже прикметник "російський" має на увазі громадянство, ставлення соціальних і культурних процесів і явищ виключно до цієї держави".

Замість цього існування прикметника "руський" паралельно з прикметником «російський» установили б етнічну та культурну ідентичність, які сягають корінням в стародавню державу - Київську Русь, вважає Колесніченко.

Депутат наголошує, що історично об'єктивним перекладом прикметника "російський" на українську мову є "руський", прикметник «російській» може вживатися виключно для визначення приналежності людини, об'єкта чи явища до Російської Федерації.

Враховуючи вищесказане, Вадим Колесніченко пропонує Верховній Раді України прийняти рішення про заміну прикметника "російській" на прикметник "руський" в законодавчих актах, офіційному діловодстві, судочинстві тощо, де вживаються терміни і поняття, пов'язані "з російською культурою, що сягають корінням в стародавню державу - Київську Русь".

"Історична Правда": якби Вадим Колесніченко відкрив будь-який тлумачний словник, він би побачив, що слово "руський" в українській мові якраз і має значення - "той, що стосується Київської Русі". 

В деяких словниках "руський" також є синонімом слова "український". У Львові з XV сторіччя є вулиця Руська (а не Російська).

Історики використовують прикметник "руський" і тоді, коли пишуть про ранньомодерний період в історії сучасних Білорусі і України (скажімо, "Історія Русі-України" Грушевського). Для тодішньої Росії при цьому використовується прикметник "московський".

Зрештою, у XVII-ому сторіччі Московська держава почала використовувати на своє означення слово "Росія", а не "Русь".

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".