Спецпроект

Проти громадянина Щура, який хотів землі у замку Тустань, порушено кримінальну справу

8 грудня 2010 року за фактом незаконного проведення земляних робіт на об'єкті археологічної спадщини Сколівським райвідділом ГУМВС (Львівщина) порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України.

Про це повідомляє ВГО "Національний екологічний центр України".

У червні 2010 року співробітники Державного історико-культурного заповідника "Тустань" повідомили, що на земельній ділянці, яка розміщена в с. Урич Сколівського р-ну Львівської обл., з 27 травня по 9 червня 2010 р. гр. Щур Михайло Пилипович інтенсивними темпами здійснював земляні та будівельні роботи без дозволу на їх проведення.

На галявині Фестивалю "Ту Стань" Державного історико-культурного заповідника "Тустань" в межах охоронних зон пам'ятки виконані земляні роботи щодо зміни русла струмка Воронового.

Детальніше про конфлікт довкола "Тустані" читайте у розділі "Дайджест"

Про свої наміри змінити русло неодноразово усно заявляв Щур М.П. Метою земляних  робіт по зміні русла струмка була спроба змінити контур прибережної захисної  смуги, охоронний статус якої також заважав порушнику вести будівельні роботи.

Але земельна ділянка, на якій проведені земляні роботи, входить до території пам'ятки археології "Городище літописного міста Тустань", що підтверджується науково-проектною документацією "Коригування меж території Державного історико-культурного заповідника "Тустань" та визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток культурної спадщини в районі с. Урич Сколівського району Львівської області", розробленою Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень та затвердженою Наказом Міністерства культури і туризму України № 90/0/16-10 від 26.02.2010 р.

Результатом такого вчинку громадянина Щура М.П. стало порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.