Спецпроект

Від Аргентини до Казахстану. Де встановлено пам'ятники видатним українцям

У Придністров'ї - Мазепа, в Мінську - Пилип Орлик, у Хорватії - Франко, а в Копенгагені - посольство УНР. Плюс 65 пам'ятників і знаків на честь Шевченка в усьому світі.

На сьогодні пам'ятники, пам'ятні знаки та меморіальні дошки, присвячені видатним діячам української історії та культури України або подіям, пов'язаним з історією України, встановлено у 38 країнах світу.

Такі дані наводяться у матеріалах, підготовлених до парламентських слухань на тему "Українці в світі", що проходять сьогодні у Верховній Раді, повідомляє портал "Рідна країна".

Так, у 29 країнах встановлено 65 пам'ятників, пам'ятних знаків та меморіальних дошок на вшанування пам'яті Тараса Шевченка.

Упродовж 2008 року за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Заходи щодо підтримки зв'язків з українцями, які проживають за межами України" споруджено:

  • пам'ятники Тарасу Шевченку у Празі, Софії, Баку та м. Кам'янка (Придністровський регіон Республіки Молдова);
  • пам'ятник Івану Мазепі у м. Бендери (Придністровський регіон Республіки Молдова);
  • відкрито меморіальні дошки видатним українцям: Ярославу Стецьку і Ярославі Стецько у Мюнхені (Німеччина), Олені Теліги - у м. Подєбради (Чехія), Оксані Петрусенко у Казані (Росія), Маркові Вовчку, Івану Франку, Василю Сухомлинському, Паїсію Величковському у Кишиневі (Молдова) на будинках навчальних закладів, які названі іменами зазначених відомих осіб, Олександрові Митраку - у с. Кленова Свідницького району (Словаччина) тощо;
  • встановлено пам'ятні знаки жертвам Голодомору в Україні 1932- 1933 років у Варшаві й Кракові (Польща), Мюнхені (Німеччина), Будапешті (Угорщина), Буенос-Айресі (Аргентина);
  • встановлено меморіальні дошки на будинках, де розміщувалися перші Посольства УНР у Копенгагені (Данія) та Софії (Болгарія).

На даний час продовжується реалізація проектів із спорудження пам'ятників Тарасові Шевченку у Єревані (Вірменія), Римі (Італія), Астані (Казахстан), Вільнюсі (Литва), Оттаві (Канада), Хамруні (Мальта), Бричани (Молдова), Омську, Астрахані, Магадані та Петропавловську-Камчатському (Росія), Тулчі (Румунія), Нові Сад (Сербія).

Крім цього, опрацьовуються питання щодо спорудження пам'ятників Михайлу Грушевському у м. Холм (Польща), Івану Котляревському у м. Бендери (Придністровський регіон Республіки Молдова), Пилипу Орлику у Крістіанстаді (Швеція) та Мінську (Білорусь); Григорію Орлику у м. Нансі (Франція); Івану Франку у м. Ліпік (Хорватія).

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".