Спецпроект

Бундестаг хоче вшанувати німців, депортованих із Польщі та Чехії після війни

Після емоційних дебатів німецький бундестаг проголосував за запит до уряду Німеччини "Про 60-річчя підписання Хартії німецьких депортованих", яким пропонується встановити офіційний день пам'яті жертв депортацій.

Про це повідомляє офіційний сайт парламенту Німеччини

Документ був проголосований голосами коаліції ХДС/ХСС та ФДП (Вільна демократична партія). У ньому сказано, що проголошення 5 серпня 1950 року Хартії було "важливим дороговказом на шляху до інтеграції та примирення", а також високо оцінено заслуги переселенців із тогочасних німецьких східних земель після ІІ світової війни.

Окрім того, депутати пропонують урядові вивчити питання про встановлення 5 серпня національним Днем пам'яті за жертвами депортацій.

Запит вже викликав негативну реакцію у Польщі та в Чехії, оскільки основна маса німецьких переселенців у післявоєнний час була насильно вигнана із територій, які зараз належать цим державам, а саме: Судети - Чехії, Сілезія, Східна Прусія та Померанія - Польщі. (Частина цих територій була заселена депортованими польським комуністичним урядом українцями під час так званої "Операції "Вісла" - ІП) 

У свою чергу 68 істориків із Німеччини, Чехії, Польщі, США та Ізраїлю оприлюднили відкритий лист, у якому пишуть, що "прославляючи заслуги переселенців, німецькі політики подають хибний сигнал".

Адже, в Хартії, нагадують вчені, жодним словом не згадано про причини, які викликали ІІ світову війну, замовчано також численні нацистські злочини. Історики нагадують, що ООН вже визначив дату 20 червня Днем біженців і що немає змісту встановлювати ще один "загальнонімецький" день.

ДОВІДКА: Хартія німецьких депортованих (Charta der deutschen Heimatvertriebenen) - документ, підписаний 5 серпня 1950 року представниками громадських об'єднань німецьких виселенців у Штутгарті, де вони задекларували готовність до зречення своєї малої батьківщини на благо побудови нової об'єднаної Європи.

"Це фільм про одне з найбільших жахіть нашої історії" — історик Олександр Зінченко про фільм "Голодомор. Літописці"

До Дня пам’яті жертв голодоморів та 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років Суспільне Мовлення презентує документальний серіал "Голодомор. Літописці". Про історії, покладені в основу фільму, та силу проєкту в ефірі Радіо Культура розповідає автор сценарію, історик Олександр Зінченко.

Розвідка УНР в пошуках доказів більшовицьких злочинів

Карна справа Олексія Костюченка відкриває чимало деталей з життя тогочасної української еміграції. Сам Костюченко служив Україні в 1917-1921 роках. З особливою цікавістю слідчі НКВС звертають увагу на його старого знайомого — Володимира Шевченка, колишнього сотника Армії УНР. Ще на початку 30-х, Шевченко активно копав інформацію стосовно Голодомору в Україні 1932-1933 рр., неодноразово нелегально потрапляв на територію УРСР, був тихим та непримітним розвідником Державного Центру УНР в екзилі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ

У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості - прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.