Спецпроект

Бундестаг хоче вшанувати німців, депортованих із Польщі та Чехії після війни

Після емоційних дебатів німецький бундестаг проголосував за запит до уряду Німеччини "Про 60-річчя підписання Хартії німецьких депортованих", яким пропонується встановити офіційний день пам'яті жертв депортацій.

Про це повідомляє офіційний сайт парламенту Німеччини

Документ був проголосований голосами коаліції ХДС/ХСС та ФДП (Вільна демократична партія). У ньому сказано, що проголошення 5 серпня 1950 року Хартії було "важливим дороговказом на шляху до інтеграції та примирення", а також високо оцінено заслуги переселенців із тогочасних німецьких східних земель після ІІ світової війни.

Окрім того, депутати пропонують урядові вивчити питання про встановлення 5 серпня національним Днем пам'яті за жертвами депортацій.

Запит вже викликав негативну реакцію у Польщі та в Чехії, оскільки основна маса німецьких переселенців у післявоєнний час була насильно вигнана із територій, які зараз належать цим державам, а саме: Судети - Чехії, Сілезія, Східна Прусія та Померанія - Польщі. (Частина цих територій була заселена депортованими польським комуністичним урядом українцями під час так званої "Операції "Вісла" - ІП) 

У свою чергу 68 істориків із Німеччини, Чехії, Польщі, США та Ізраїлю оприлюднили відкритий лист, у якому пишуть, що "прославляючи заслуги переселенців, німецькі політики подають хибний сигнал".

Адже, в Хартії, нагадують вчені, жодним словом не згадано про причини, які викликали ІІ світову війну, замовчано також численні нацистські злочини. Історики нагадують, що ООН вже визначив дату 20 червня Днем біженців і що немає змісту встановлювати ще один "загальнонімецький" день.

ДОВІДКА: Хартія німецьких депортованих (Charta der deutschen Heimatvertriebenen) - документ, підписаний 5 серпня 1950 року представниками громадських об'єднань німецьких виселенців у Штутгарті, де вони задекларували готовність до зречення своєї малої батьківщини на благо побудови нової об'єднаної Європи.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.