Спецпроект

"Аушвіц" розвалюється - потрібні гроші на реставрацію

З нагоди 66-х роковин визволення уцілілих в'язнів нацистського концтабору "Аушвіц-Біркенау" ("Освєнцим") працівники його меморіального музею звернулися до світової спільноти з закликом про допомогу.

Про те, що об'єкти музею руйнуються, кореспондентові Радіо Свобода розповів директор фонду "Аушвіц-Біркенау" Яцек Кастелянєц.

"Важлива складова музею - архів концтабору, - сказав директор. - Предмети, шо зберігаються в музеї, та об'єкти, що перебувають на його території, проходять спеціальну обробку, щоб не нищилися. Проте час робить своє, стан частини споруд сьогодні нас неабияк тривожить".

Музей "Аушвіц-Біркенау" - це територія площею майже 200 гектарів, на якій розташовані 155 будинків та 300 руїн. В експозиції та у фондах - понад сто тисяч різноманітних предметів, відібраних у жертв концтабору, наприклад - взуття, валізки, окуляри, посуд...

Концтабір розташований на болотистому ґрунті, часто ґрунтові води сягають фундаментів споруд, тож ці будинки руйнуються.

Ще 10 років тому всі 45 цегляних бараків табору були відкриті для відвідування, а сьогодні тільки чотири. Решта в такому стані, що їх довелося закрити для відвідувачів.

10 років тому музей "Аушвіц-Біркенау" щороку відвідували 400 тисяч осіб, передусім із Польщі, з інших європейських країн, з Ізраїлю та зі США. Поступово їхня кількість зростала. Минулий 2010 рік став рекордним. Музей відвідали мільйон чотириста тисяч осіб з усіх континентів. 70 % з них - молодь.

Музей фінансується польським міністерством культури, однак на реставраційні роботи щороку потрібно 4-5 мільйонів євро. Щоб знайти такі гроші, створено спеціальний фонд "Аушвіц-Біркенау" - його ініціював колишній в'язень концтабору, польський професор Владислав Бартошевський.

Ідея полягає в тому, щоб створити фонд із капіталом у 120 мільйонів євро, відсотки від якого йшли б на зберігання об'єктів та експонатів музею. Польський прем'єр-міністр Дональд Туск звернувся із закликом до різних держав, щоб вони підтримали цю ініціативу. Вже 12 країн підтвердили свою готовність внести гроші у такий фонд.  

В'язнем Аушвіца був батько третього президента України Віктора Ющенка.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.