Спецпроект

Американка отримала лист, відправлений їй у 1944 році

Лист, датований 9 серпня 1944 року і адресований "Міс Р.Т. Флетчер, шпиталь Американського Червоного Хреста, Кемп Робертс, Каліфорнія", надійшов на адресу Ґарі Макмастера з історичного музею Кемп Робертса у лютому 2011-го.

Службовці, які знайшли лист в надрах пошти, вирішили відправити його в музей, бо шпиталя за вказаною адресою давно не існувало. При цьому поштовики не змогли пояснити, чому лист, надісланий 66 років тому, був доставлений тільки зараз.

Ґарі Макмастер розповів про лист у місцевій газеті "Монтґомері Едвертайзер". Потім цю статтю передрукувала агенція АР, а звідти - англомовні видання по всьому світу, від Індії до Канади.

Минулого тижня з Макмастером зв'язалася донька вказаної адресатом панни Флетчер. Вона надала фото конвертів з іншими листами, підписаними цим же почерком. Це був почерк її дядька, брата панни Флетчер, яка вже давно стала пані і народила дітей.

Дядько помер кілька років тому, а мама у свої 90 досі жива і при добрій пам'яті, повідомила донька адресата. Під час Другої світової міс Флетчер працювала волонтером Червоного Хреста, організовуючи виступи акторів у центрі підготовки артилеристів Кемп Робертса і місцевому шпиталі.

Донька пообіцяла поїхати до мами, яка живе за кількасот миль, на ці вихідні, щоб пані Флетчер нарешті прочитала листа. Конверт, запечатаний 66 років тому, весь цей час залишався невідкритим. Учора його нарешті мав розпечатати адресат.

Лист, відправлений 66 років тому

Тим часом Ґарі Макмастер сподівається, що світова медіа-слава допоможе його музею привабити нових відвідувачів. "У нас найбільший музей армії США в Західній Америці, а ходить сюди дві-три людини в день. Думаю, тепер ситуація зміниться".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.