Спецпроект

У Гарварді обговорювали архіви КГБ, відкриті СБУ

Історики та архівісти Девіс-центру російських та євразійських студій Гарвардського університету обговорювали можливості вивчення радянської історії, діяльності спецслужб та розвитку тоталітарного режиму на прикладі архівів КГБ, розсекречених в Україні.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Із головною доповіддю на семінарі "Матеріали радянської історії в архіві Служби безпеки України" виступив старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету Володимир В'ятрович.

У 2008-2010 роках В'ятрович на посаді директора архіву СБУ провів розсекречення архівів КГБ.

"На основі вивчення діяльності ЧК-НКВД-КГБ в Україні можна робити висновки про функціонування радянської системи безпеки в цілому. Особливо, коли архіви в Москві недоступні дослідникам", - наголосив В'ятрович.

У семінарі взяла участь найвідоміша західна дослідниця архівів Радянського союзу доктор Патрісія Кеннеді Грімстед, яка висловила неабияку зацікавленість інформацією про вміст українських архівів.

Учасники семінару відзначали важливість доступу до архівної інформації не лише для дослідників функціонування КГБ чи політики Радянського Cоюзу загалом. Ці матеріали є цінним джерелом інформації і для соціологів, соціальних психологів, журналістів, навіть культурологів.

В'ятрович розповів, що в архіві СБУ є колекція підручників та спеціалізованих журналів для навчання чекістів, які дають розуміння про конкретні методи роботи спецслужби.

Професор Гарвардського університету доктор Сергій Плохий відзначив, що рекомендуватиме своїм аспірантам їхати в Україну для роботи з архівами, зокрема для вивчення репресій проти церковних діячів.

Доктор Террі Мартін, професор Гарварду, директор Девіс-центру, відзначив важливість для науковців-совєтологів відкриття українських архівів КГБ і висловив подяку Володимиру В'ятровичу не тільки за цікаву лекцію, але насамперед за його роботу із розсекречення.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.