Спецпроект

ФБР вважає, що нацистське посвідчення Дем'янюка сфабриковане КДБ

Есесівське посвідчення Джона (Івана) Дем'янюка могло бути сфабриковано КДБ, повідомляє УП.Життя.

У розпорядження агентства The Associated Press потрапив розсекречена доповідь ФБР від 1985 року, в якій зазначалося, що есесівське посвідчення Джона (Івана) Дем'янюка схоже на сфабриковане КДБ СРСР.

Згадане посвідчення служить центральним доказом причетності Дем'янюка до масових вбивств євреїв у концтаборі Собібор на процесі, що проходить наразі у Мюнхені.

Адвокати й раніше висловлювали сумніви в достовірності посвідчення. Тим не менш, доповідь ФБР не зможе зняти підозр із Дем'янюка, оскільки з 1985 року посвідчення неодноразово перевірялося у США, Ізраїлі та Німеччині і в кожному випадку визнавалося справжнім.

Посвідчення Дем'янюка

Остання перевірка на справжність проводилася в березні 2009 року німецькими експертами-криміналістами.

Німці порівняли посвідчення Джона Дем'янюка з трьома аналогічними посвідченнями, які були надані для аналізу владою США.

За словами фахівця баварського управління кримінальної поліції Антона Дальмайера, на всіх чотирьох посвідченнях є відмітні особливості, які повністю збігаються.

Підробити їх, як зазначив Дальмайер, неможливо навіть за допомогою сучасного обладнання.

Деякі сумніви, втім, викликає фотографія Дем'янюка на посвідченні. Фото проштамповане двома круглими печатками, лінії яких дещо зміщені.

За словами Дальмайера, фото, ймовірно, було здерте, а потім приклеєне заново. Німецький експерт, однак, підкреслив, що немає жодних ознак підміни фото.

"Я звинувачую Німеччину". Промова Дем'янюка в мюнхенському суді

Доповідь ФБР з'явилася у самий розпал Холодної війни. Співробітники ФБР дотримувалися точки зору, що СРСР зацікавлений у підробці документів Дем'янюка, щоб тим самим очорнити образ іммігрантів, що втекли до США від комуністичних режимів.

Зі свого боку, фахівці з Управління спеціальних розслідувань (OSI) Мін'юсту США, які теж займалися справою Дем'янюка, тоді ж прийшли до протилежних висновків, визнавши його нацистське посвідчення справжнім.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.