Спецпроект

У ЛЬВОВІ ЗАБОРОНИЛИ І СВАСТИКУ - депутат міськради

Депутати Львівської міської ради під час сесії 21 квітня прийняли ухвалу, якою заборонили використовувати під час відзначення Дня перемоги не тільки радянську, а й нацистську символіку.

У документі зазначено, що у Львові заборонено використовувати символіку СРСР, нацизму та комуністичну символіку.

Цю інформацію Zaxid.net підтвердив депутат Львівської міської ради від "Пори" Андрій Білоус, який учора на сесії озвучив відповідну пропозицію.

За словами Білоуса, комісія з питань законності ініціювала вчора ухвалу про заборону використанні комуністичної символіки на території Львова.

"Коли це питання розглядалося, я вніс пропозицію доповнити його і заборонити використання тоталітарної символіки: і комуністичної, і нацистської, - розповів депутат. - Частина депутатів це зауваження сприйняла, частина не сприйняла. Але коли міський голова ставив питання на голосування, він поставив його "з висловленими зауваженнями". Було ще одне зауваження технічне, але міський голова не уточняв, він сформулював у множині "зауваження". Я це сприймаю як те, що всі висловлені зауваження були підтримані одночасно цією ухвалою".

Відповідно, з його слів, зараз ухвала мала б включати заборону і комуністичної, і нацистської символіки.

"Є редакційна комісія, яка мала б це сформулювати", - додав Білоус.

Як зазначають у прес-службі Львівської міської ради, мета прийнятої ухвали - можливість запобігти розповсюдженню символіки неіснуючих тоталітарних держав.

Контроль за виконання цього рішення покладено на керівництво міліції та голову комісії законності Львівської міської ради.

Нагадаємо, що 21 квітня Верховна Рада України ухвалила закон, який передбачає вивішення копій червоного з серпом і молотом прапора Перемоги над адміністративними будівлями в День Перемоги 9 травня.

Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.