Спецпроект

На Рівненщині вшанували загиблих у бою під Гурбами

На місці найбільшого бою УПА з військами НКВС у Здолбунівському районі Рівненської області урочисто вшанували загиблих у ньому воїнів УПА.

Про це повідомляють "Українські Новини".

З нагоди річниці бою в урочищі Гурби, яке було тоді в епіцентрі бою, відбулися панахида та мітинг-реквієм.

На мітингу виступили як представники обласної та місцевої влади, так і представники опозиційних партій, ветерани УПА.

Зараз на місці Гурбенського бою cтворено невеличкий меморіал, споруджено каплицю, тут діє православний чоловічий монастир.

Обласна влада почала створювати на цьому місці Пантеон Героїв, в якому планується перепоховати останки всіх учасників бою, які будуть знайдені в цих місцях.

Нагадаємо, 67 років тому, у квітні 1944 року, на території сучасного Здолбунівського району Рівненської області понад 30 тисяч бійців внутрішніх військ НКВС оточили 5-тисячне угруповання "УПА-Південь", у якому значну частину особового складу становили слабо озброєні новобранці, які ще не мали бойового досвіду.

Карателів НКВС підтримували танки, артилерія, бронепоїзди й авіація.

Після кількох днів боїв (з 21 по 25 квітня) половині повстанців вдалося вирватися з оточення.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.