Спецпроект

У Полтаві залили червоним пам'ятник загиблим в Афганістані

В ніч на 28 квітня невідомі пошкодили і розмалювали бетонний монумент "Синам Полтавщини, загиблим в Афганістані" у Парку воїнів-інтернаціоналістів у Полтаві.

Про це "Українським Новинам" повідомив депутат Полтавської обласної ради (фракція Соціалістичної партії України), заступник голови обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Юрій Цомартов.

Він спрямував відкрите звернення правоохоронним органам і керівництву Полтавської області.

З його слів, вандали відбили фрагменти зброї (гвинтівку), яку тримають бетонні воїни-афганці.

А обличчя статуй 2 солдатів було облито червоною фарбою.

У своєму зверненні Цоматов, а також члени громадських організацій спілки ветеранів Афганістану закликають керівництво області й міста і правоохоронні органи якомога швидше, до Дня перемоги 9 травня, виявити і зупинити осіб, причетних до акту вандалізму.

Днями невідомі сплюндрували встановлений "Російською громадою" монумент "Криниця Петра I", присвячений Полтавській битві 1709 року.

17 квітня невідомі нанесли образливі написи на пам'ятник "Скорботній матері" у Полтаві, написавши чорною фарбою "Смерть жидам!", "Смерть москалям!".

У ніч на 18 квітня невідомі демонтували пам'ятник Леніну на площі біля райадміністрації в Шишаках Полтавської області.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.