Спецпроект

У Полтаві залили червоним пам'ятник загиблим в Афганістані

В ніч на 28 квітня невідомі пошкодили і розмалювали бетонний монумент "Синам Полтавщини, загиблим в Афганістані" у Парку воїнів-інтернаціоналістів у Полтаві.

Про це "Українським Новинам" повідомив депутат Полтавської обласної ради (фракція Соціалістичної партії України), заступник голови обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Юрій Цомартов.

Він спрямував відкрите звернення правоохоронним органам і керівництву Полтавської області.

З його слів, вандали відбили фрагменти зброї (гвинтівку), яку тримають бетонні воїни-афганці.

А обличчя статуй 2 солдатів було облито червоною фарбою.

У своєму зверненні Цоматов, а також члени громадських організацій спілки ветеранів Афганістану закликають керівництво області й міста і правоохоронні органи якомога швидше, до Дня перемоги 9 травня, виявити і зупинити осіб, причетних до акту вандалізму.

Днями невідомі сплюндрували встановлений "Російською громадою" монумент "Криниця Петра I", присвячений Полтавській битві 1709 року.

17 квітня невідомі нанесли образливі написи на пам'ятник "Скорботній матері" у Полтаві, написавши чорною фарбою "Смерть жидам!", "Смерть москалям!".

У ніч на 18 квітня невідомі демонтували пам'ятник Леніну на площі біля райадміністрації в Шишаках Полтавської області.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.