Спецпроект

Анонс: реконструкція депортованого лемківського села

Сьогодні, 7 квітня, в Центрі польських та європейських студій Могилянки відбудеться презентація проекту "Голоси з минулого: реконструкція зниклого села Незнайова".

Незнайова - повністю знищене лемківське село, що належало до Горлицького повіту у Малопольському воєводстві (Польща). В рамках радянсько-польського договору про обмін населенням 1945 року усі його мешканці були змушені "добровільно" покинути свої рідні місця.

Вони виїхали до УРСР. Більшість з них спочатку потрапили до колгоспів Сталінської (сьогодні - Донецької) області, а згодом поселилися в містах Західної України (Калуш, Долина, Івано-Франківськ).

Дата проведення: 7 квітня 2011 р., 18:00

Місце: Центр польських та європейських студій при НаУКМА (вул. Волоська 10)

Заплановано дискусію на тему повоєнних депортацій з території Польської народної республіки і УРСР, а відтак, й обговорення ширшого питання польсько-українських відносин у повоєнний час.

Основні питання для обговорення:

- Від "добровільності" до "примусу": повоєнні депортації 1944-1947 рр., наявні в сучасній історіографії інтерпретації обміну населення між ПРН і УРСР 1944-1946 рр., їх причини та наслідки;

- Репатріація, евакуація чи депортація? Чим відрізнялися "добровільні" переселення "українців", в т.ч. лемків, від акції "Вісла" чи виселення німецького населення з польських "новоприєднаних західних земель"?

В рамках презентації буде відкрито документально-фотографічну виставку "Незнайова" (автор: Олексій Качмар), а також представлено інсталяції Наталі Гладик.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.