Спецпроект

У Києві хочуть знести 150-річний будинок на Подолі

Унiкальний зразок пам'ятки архiтектури Києва в стилiстицi "провiнцiйного класицизму" на розi Нижнього Валу та вул. Житньоторзької пiдготовлено до зносу до 29 червня для будiвництва на його мiсцi п'ятиповерхового житлового будинку.

Про це агенції "Iнтерфакс" повiдомив архiтектор, член українського комiтету ICOMOS, вiце-президент Київської органiзацiї Нацiональної спiлки архiтекторiв України Георгiй Духовичний.

За його словами, необхiдно вимагати зупинити знесення для термiнового перегляду i визначення легiтимностi дозволiв та погоджень, наданих Київською мiськдержадмiнiстрацією, керованою командою Леонiда Черновецького щодо будинку на вул. Н.Вал, 17/6 (кияни мають пам'ятати цей двоповерховий будинок - через перехрестя від Житнього ранку, навпроти автостанції Поділ - ІП).

Крiм того, Г.Духовичний додав, що ця пам'ятка архiтектури за своє майже 150-рiчне життя перенесла три вiйни, двi окупацiї, двi революцiї та радянську владу. Вона зберегла первинний декор iз рiзьбленої деревини та поверхневий декор з вiнцевим карнизом середини XIX столiття.

Її розташування на територiї Державного iсторико-архiтектурного заповiдника "Древнiй Київ" надає їй особливий статус збереження.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".