Спецпроект

У Києві хочуть знести 150-річний будинок на Подолі

Унiкальний зразок пам'ятки архiтектури Києва в стилiстицi "провiнцiйного класицизму" на розi Нижнього Валу та вул. Житньоторзької пiдготовлено до зносу до 29 червня для будiвництва на його мiсцi п'ятиповерхового житлового будинку.

Про це агенції "Iнтерфакс" повiдомив архiтектор, член українського комiтету ICOMOS, вiце-президент Київської органiзацiї Нацiональної спiлки архiтекторiв України Георгiй Духовичний.

За його словами, необхiдно вимагати зупинити знесення для термiнового перегляду i визначення легiтимностi дозволiв та погоджень, наданих Київською мiськдержадмiнiстрацією, керованою командою Леонiда Черновецького щодо будинку на вул. Н.Вал, 17/6 (кияни мають пам'ятати цей двоповерховий будинок - через перехрестя від Житнього ранку, навпроти автостанції Поділ - ІП).

Крiм того, Г.Духовичний додав, що ця пам'ятка архiтектури за своє майже 150-рiчне життя перенесла три вiйни, двi окупацiї, двi революцiї та радянську владу. Вона зберегла первинний декор iз рiзьбленої деревини та поверхневий декор з вiнцевим карнизом середини XIX столiття.

Її розташування на територiї Державного iсторико-архiтектурного заповiдника "Древнiй Київ" надає їй особливий статус збереження.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.