Спецпроект

На Львівщині відкрили пам'ятний знак підпільному парламенту УГВР

Сьогодні у селі Сприня Самбірського району на Львівщині - урочисте відкриття пам'ятного знака Великого збору Української головної визвольної ради - підпільного парламенту воюючої України в роки Другої світової війни.

Про це УНІАН повідомили у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху.

Як нагадали у прес-центрі, 11 липня виповнюється 67 років створення Української головної визвольної ради. Установчі збори Української головної визвольної ради відбулися 11-15 липня 1944 поблизу с. Недільна на Самбірщині під охороною відділів Української повстанської армії.

"УГВР постала як орган політичного керівництва українським визвольним рухом. Серед організаторів УГВР - Кирило Осьмак, Ростислав Волошин, Роман Шухевич, Василь Мудрий, о. Іван Гриньох та інші. Підпільний український парламент існував упродовж десяти років, аж до моменту, коли останній Генеральний секретар УГВР Василь Кук потрапив у полон, очолював визвольну боротьбу українців", - говориться в повідомленні.

УГВР - підпільний парламент і уряд, який керував УПА

За словами директора Національного музею Меморіалу жертв окупаційних режимів Руслана Забілого, "УГВР була понадпартійною структурою. Це своєрідний підпільний парламент, покликаний координувати боротьбу проти німецького і радянського тоталітаризмів за створення Української самостійної соборної держави. До УГВР запросили представників українських політичних партій і організацій, які поділяли ідеї революційної боротьби за свободу. На той час не було жодної політичної партії і організації, яка діяла б легально. Тому парламент складався не з політичних партій, а із людей, які мали великий досвід політичної діяльності".

Історик наголосив: "Президентом УГВР став соціаліст Кирило Осьмак, який з 1918 року був членом Центральної ради. Віце-президент УГВР Василь Мудрий був віце-спікером сейму міжвоєнної Польщі. Це важливо для сьогодення, побачити реальну позицію Організації українських націоналістів, яка залучала до керівництва визвольним рухом і представників інших політичних сил. А в УПА були вірмени, грузини, росіяни, литовці, євреї, які також не належали до ОУН, але поділяли її мету і завдання під гаслом "Воля народам! Воля людині!".

"Саме впливи підпільників із Центру й Сходу України вилилися в те, що був створений ініціативний комітет у грудні 1943 року, який працював над скликанням Великого збору УГВР", - вважає Забілий.

Відкриття пам'ятного знака Великого збору Української головної визвольної ради є ініціативою громадськості Львівщини за підтримки Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації, Самбірської районної ради, Самбірської районної державної адміністрації.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.