Спецпроект

На Львівщині відкрили пам'ятний знак підпільному парламенту УГВР

Сьогодні у селі Сприня Самбірського району на Львівщині - урочисте відкриття пам'ятного знака Великого збору Української головної визвольної ради - підпільного парламенту воюючої України в роки Другої світової війни.

Про це УНІАН повідомили у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху.

Як нагадали у прес-центрі, 11 липня виповнюється 67 років створення Української головної визвольної ради. Установчі збори Української головної визвольної ради відбулися 11-15 липня 1944 поблизу с. Недільна на Самбірщині під охороною відділів Української повстанської армії.

"УГВР постала як орган політичного керівництва українським визвольним рухом. Серед організаторів УГВР - Кирило Осьмак, Ростислав Волошин, Роман Шухевич, Василь Мудрий, о. Іван Гриньох та інші. Підпільний український парламент існував упродовж десяти років, аж до моменту, коли останній Генеральний секретар УГВР Василь Кук потрапив у полон, очолював визвольну боротьбу українців", - говориться в повідомленні.

УГВР - підпільний парламент і уряд, який керував УПА

За словами директора Національного музею Меморіалу жертв окупаційних режимів Руслана Забілого, "УГВР була понадпартійною структурою. Це своєрідний підпільний парламент, покликаний координувати боротьбу проти німецького і радянського тоталітаризмів за створення Української самостійної соборної держави. До УГВР запросили представників українських політичних партій і організацій, які поділяли ідеї революційної боротьби за свободу. На той час не було жодної політичної партії і організації, яка діяла б легально. Тому парламент складався не з політичних партій, а із людей, які мали великий досвід політичної діяльності".

Історик наголосив: "Президентом УГВР став соціаліст Кирило Осьмак, який з 1918 року був членом Центральної ради. Віце-президент УГВР Василь Мудрий був віце-спікером сейму міжвоєнної Польщі. Це важливо для сьогодення, побачити реальну позицію Організації українських націоналістів, яка залучала до керівництва визвольним рухом і представників інших політичних сил. А в УПА були вірмени, грузини, росіяни, литовці, євреї, які також не належали до ОУН, але поділяли її мету і завдання під гаслом "Воля народам! Воля людині!".

"Саме впливи підпільників із Центру й Сходу України вилилися в те, що був створений ініціативний комітет у грудні 1943 року, який працював над скликанням Великого збору УГВР", - вважає Забілий.

Відкриття пам'ятного знака Великого збору Української головної визвольної ради є ініціативою громадськості Львівщини за підтримки Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації, Самбірської районної ради, Самбірської районної державної адміністрації.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря