Спецпроект

Помер Руслан Зайченко, один із лідерів УНА-УНСО

На 48-му році життя пішов із життя Руслан Зайченко, один із лідерів праворадикальної організації УНА-УНСО, учасник війни у Придністров'ї, один із керівників акції "Україна без Кучми" на Черкащині, політв'язень у справі 9 березня 2001 р.

Руслан Зайченко народився 3 жовтня 1963 р. у м. Бар Вінницької області. У 1973 році батьки переїхали в м.Черкаси, у 1980 році закінчив Черкаську СШ №5.

Осінь 1989 р. - один із фундаторів Черкаської обласної організації Спілки незалежної укранської молоді (СНУМ).

Червень 1990 р. - Голова Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991-го - Українська Національна Асамблея-Українська Народна Самооборона (УНА-УНСО).

В 1990 р.учасник акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, "ланцюга злуки", студентського голодування. 

1991-1992 рр. - боротьба з антиукраїнськими організаціями та кримським сепаратизмом ("поїзд дружби" до Криму).

У 1992 р. брав участь у захисті українців Придністров'я, стрілець УНСО ПМР.

Учасник поховання Патріарха України-Руси УАПЦ Володимира Романюка 18 липня 1995 року, та протестного голодування проти незаконної заборони організації.

Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО), останні роки - глава виконкому партії УНА.

Один із керівників акції "Україна без Кучми" на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в м. Києві. Відбував покарання по сфабрикованій справі "9 березня". Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 визнаний політв'язнем.

Як склалася доля засуджених за участь в акції "Україна без Кучми"

У 2004-му - координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії "Пора". Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.

Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІII ступеня. Урядом Придністровської Молдавської Республіки нагороджений медаллю "Защитник Приднестровья".

Навчався на 5 курсі історичного факультету Черкаського Національного університету ім. Богдана Хмельницького.

Батько двох дітей. Дружина - відома українська дизайнера Леся Теліженко.

Прощання з Русланом Зайченком відбудеться:- 12 липня 2011 року о 20-00 м. Київ, проспект космонавта Комарова 3, Лікарня №6 (Медгородок).

В ніч з 12-го на 13-те липня 2011 року тіло буде знаходитись в храмі "Покрови Пресвятої Богородиці" м. Черкаси, вул. Благовісна 54 (колишній кінотеатр Зірка).

Телефони для довідок 067 284 30 04, 0472 38 34 73 - отець Назарій.

Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.