Спецпроект

Росіянин передав Україні ікону, вкрадену з музею 30 років тому

Російський колекціонер передав Україні ікону "Покрови Борогодиці" XVI століття, викрадену з Львівського музею українського мистецтва.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Державної митної служби України, шляхетними намірами російського колекціонера і мецената, власника ікони, Ігоря Возякова і за сприяння Міністерства культури України та Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України до України повернуто святиню - ікону "Покрови Богородиці" XVI століття.

Возяков виявив бажання передати ікону в дар Україні, зазначили у прес-службі Держмитслужби.

Також зазначили, що працівники Київської обласної митниці в пункті пропуску "Бориспіль" завершили митні процедури з увезенню неоціненного скарбу на митну територію нашої держави в найкоротший термін, тим самим полегшивши її повернення додому, адже відомо, що майже три десятиліття тому цю та багато інших ікон було викрадено з фондів Львівського музею українського мистецтва (нині - Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького).

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.