Спецпроект

В Києві буде меморіальний знак Лесю Курбасу

Комісія Київради з питань культури та туризму підтримала ідею встановити бронзову пам’ятну дошку народному артисту України Лесю Курбасу.

Пам'ятний знак буде розміщено на фасаді будинку на вул. Володимирській, 23 в, в якому розташовується Національний центр театрального мистецтва ім. Л.Курбаса, повідомив голова комісії Олександр Бригинець.

"Лесь Курбас - не просто відомий театральний діяч і перший народний артист України, - зазначив Бригинець. -  Він один з опорних символів української культури XX сторіччя поруч з М.Приймаченко, М.Коцюбинським, О.Довженком та іншими видатними постатями".

Лесь Курбас - український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Перший Народний артист УРСР (1925).

1916 року Л.Курбас вступає до театру М.Садовського, де обирає режисерську діяльність. Згодом організував студію молодих акторів, з якої виріс Молодий театр (1917). З нього взяли початок кілька українських театрів.

Влітку 1920-го Курбас зібрав своїх кращих акторів і під назвою "Кийдрамте" (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Був засновником спочатку політичного (1922-1926), а потім і філософського (1926-1933) театру "Березіль".

Театральна діяльність Леся Курбаса призвела до його арешту в Москві, після чого режисера вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправили на Соловки. 1937 року після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандармох.

В 1957 році Леся Курбаса посмертно реабілітовано.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.