Спецпроект

Сепаратистський президент Криму повернувся через 16 років

Після 16 років вигнання до Сімферополя в суботу прибув перший та останній президент Республіки Крим Юрій Мєшков.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на Радіо Свобода.

На сімферопольському залізничному вокзалі екс-президента автономної республіки зустрічали кілька його колишніх соратників із Республіканського руху Криму, який у середині 1990-х років контролював владу на півострові.

Мєшков відмовився спілкуватися з журналістами, пообіцявши зробити це після того, як врегулює родинні питання.

Разом із тим, він передав через соратників, які його зустрічали, що що має намір після 6 липня провести ряд зустрічей з кримськими виборцями і вважає за доцільне ініціювати кампанію з відновлення колишньої кримської Конституції зразка 1992 року, яка гарантувала Криму конфедеративні відносини з Україною.

Про сепаратиста Мєшкова читайте в статті "Холодна війна за Крим"

Нагадаємо, що лідер кримських сепаратистів Юрій Мєшков перебував на посаді президента Республіки Крим з лютого 1994 року по березень 1995 року, коли за рішенням центральної влади України посада кримського президента була ліквідована.

Місяць тому дружина Мєшкова покінчила з собою, викинувшись із вікна багатоповерхового будинку.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.