Спецпроект

На Харківщині реконструювали готське поселення (ФОТО)

На Харківщині створюють парк археологічних культур. Учасники археологічної експедиції, що працює у селищі Войтенки Валківського району, пропонують туристам відчути себе "справжніми готами".

Про це повідомляє "Німецька хвиля".

У Валківському районі нині тривають розкопки одного з готських поселень 3-5 століття нашої ери. На площі у 23 гектари знайдено рештки декількох десятків будинків.

Як розповідає керівник експедиції, доцент історичного факультету Харківського Національного університету Михайло Любичев, схоже, що готи прийшли з боку Вісли, і це була багата культура, яку сьогодні називають "Черняхівською": "Уперше досить велику площу теперішніх українських чорноземів обробили саме готи за допомогою римських знарядь праці. Багаті врожаї створювали умови задля збільшення населення, появи великих поселень".

Якість знайдених виробів з кераміки та срібних прикрас свідчить про досить високий рівень технологічної обробки.

"Ми знайшли гончарський круг. Не виключно, що знайдені срібні римські монети не грали роль грошей. Скоріше, це були скарби, з яких виробляли прикраси. Тут було багато ремісників. Це був своєрідний економічний розквіт цієї цивілізації",- каже Любічев.

Вчений припускає , що більш як півтори тисячі років тому тут ішла жвава торгівля. Любічев каже, що землероби не були войовничим народом - поселення не побудовано у вигляді фортеці, у похованнях майже нема військової зброї.

Вчені вирішили повністю відтворити житло готів, яке розкопали у минулому році. Аби зайти у таке помешкання, частина якого була у землянці, треба було нагинатися.

Як розповідає археолог Кирило Мизгін, упродовж двох тижнів студенти копали котлован чотири на п'ять метрів у половину людського зросту, потім зробили стіни з дерев'яних зрубів, щілини закрили мохом, та відтворили з очерету дах.

 Реконструкція готського житла

"Це було нелегко. Ми використовували їхні інструменти. Тоді не було лопат. Тільки мотики та сокири. Готські знаряддя праці з вуглецевої сталі нам відтворили ковалі", - каже археолог.

Перша готське помешкання відтворено з ініціативи одного з місцевих підприємців, який займається "зеленим туризмом" та спільно з вченими хоче створити парк археологічних культур.

Як каже Мизгін, тут очікують прихильників "екстремального туризму": "Є можливість зануритися у готське минуле. Побудувати власноруч таке саме помешкання, зшити їхній одяг, зробити керамічний посуд і пожити подалі від галасу нашої цивілізації".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.