Спецпроект

ЗНАЙДЕНО ОСТАНКИ ПОНАД 200 ЖЕРТВ УПА - ПОЛЬСЬКЕ РАДІО

Польські археологи повідомили, що під час ексгумаційних робіт на Волині знайшли останки понад 230 поляків, котрі загинули у серпні 1943 року від рук УПА.

Про це повідомляє "Галінфо" з посиланням на Польське радіо.

Як каже один з археологів Леон Попек, усі рештки були у неглибокій могилі:  "Як вдалося аж стільки людей вдалося помістити в такій малій могилі? Передусім тому, що це були малі діти. Ми знайшли останки понад сотні малих дітей - до 6 років і 50 дітей - до 12 років. Решта скелетів належала, ймовірно, їхнім матерям".

Леон Попек додав, що знайдено ще одне масове поховання у знищеному селі Воля Островецька: "Ми знайшли, як припускаємо, ще одну масову могилу. Зі спогадів свідків випливає, що тут поховано близько 250 осіб. З огляду на обмежений час, ми змушені відкласти праці на наступний етап ексгумації".

Перша ексгумація жертв волинського конфлікту між українцями і поляками відбулася 1992 року. Тоді археологи знайшли останки 320 осіб.

Останки двох поховань перенесуть у могилу, в якiй здiйснили перезахоронення 1992 року - на мiсцi давнього цвинтаря села Острiвцi. З iнiцiативи Ради охорони пам'ятi боротьби та мучеництва Польської республiки там буде споруджено пам'ятник.

Нагадаємо, що 30 серпня цього року президенти України і Польщі Віктор Янукович і Броніслав Коморовський збиралися одночасно відкрити два пам'ятники - убитим полякам в Острівцях і убитим Армією Крайовою українцям у селі Сагрині (Польща).

Польськi археологи з 26 липня продовжують дослiджувати поховання в селi Острiвцi, де в 1943 роцi, за даними польської Вікіпедії, загинула 521 людина. В Сагрині, за даними Польського радіo, в 1944 році загинуло від 200 до 800 українців, в тому числі жінки і діти.

Тим часом Верховна Рада і польський Сейм готують спільний документ щодо українсько-польської трагедії - ухвалу про примирення. Її прийняття очікується восени.

У 2006 році президенти України та Польщі Віктор Ющенко і Лех Качинський відкрили у селі Павлокома (Підкарпатське воєводство Польщі) пам'ятник 366 українцям, які загинули від рук Армії Крайової у березні 1945 року. Поруч відкрили хрест польським мешканцям Павлокоми, убитим українцями того ж року. 

Матеріали, присвячені українсько-польському міжетнічому конфлікту 1940-их років, читайте за тегом "Волинська трагедія"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.