Спецпроект

"Гонка трупів" у Волинській трагедії лякає - В'ятрович

Більшість цифр жертв, які побутують в історіографії українсько-польського військового конфлікту 1940-их років, мають радше політично-спекулятивний характер.

Про це в інтерв'ю Zaxid.net повідомив кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, екс-директор Архіву СБУ Володимир В'ятрович.

"Я не читав жодної поважної роботи, де було б викладено методологію підрахунку жертв. Це дуже непросто, - зазначив історик. - Ми маємо певні переписи населення тих теренів до 1939 року. Але після того відбувалися: депортація восени 1939 року, потім депортація 1941 року, депортації і репресії 1939-1941 років, бойові дії, німці вивозили і українців, і поляків до Німеччини.

За словами В'ятровича, ніхто не знає точних цифр депортованих і загиблих, тому всі цифри щодо загиблих унаслідок українсько-польського військового конфлікту 1940-их років радше є надуманими.

"Лякає постійна прогресія даних, така собі "гонка трупів" у Волинській трагедії, - підкреслив історик. - Ще в 90-х роках звучала цифра - близько 50 тисяч загиблих поляків, потім озвучили 75 тисяч, далі - 90, 100 тисяч. Більш праві історики говорять вже й про 250 тисяч і навіть 500 тисяч. Так що методології немає, але є жонглювання цифрами".

Волинська трагедія: пошук між двома правдами

На думку голови вченої ради ЦДВР, роздування кількості жертв цієї війни є безглуздим, їх і так було багато. А ми повинні віддати належну шану всім загиблим. 

Нагадаємо, що у серпні 2011 року, під час ексгумації жертв нападу загону УПА на поляків села Острівки відбулася суперечка між польськими археологами і українськими експертами щодо кількості знайдених останків.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".