Виробники яєць засуджують "теракт" проти Януковича. АРТЕФАКТ-2004

Кидок яйцем одного студента перетворюється на "безпрецедентний факт нападу" неназваних "екстремістських сил", які хочуть "перетворити Україну на Чечню". Ще один чудовий зразок того, як ЗМІ можуть не інформувати, а розповсюджувати брехню.

30 вересня 2004 року в подільській газеті "Край Кам'янецький" було опубліковано замітку "Ні!" - діям екстремістів", яка від імені трудового колективу одного з крупних підприємств регіону засуджувала "безпрецедентний факт нападу" на тодішнього кандидата в президенти України Віктора Януковича.

Скани газети 7-річної давнини надіслав "Історичній Правді" наш читач Анатолій.

Характерна для тодішньої медіа-атмосфери деталь: багатослівна публікація насправді нічого не повідомляє про саму подію  - про те, що один із студентів Прикарпатського Університету кинув у політика звичайне куряче яйце, внаслідок чого кандидат утратив свідомість.

2004: "яєчний теракт" проти Януковича (ВІДЕО)

Пікантності матеріалу додає той факт, що "яєчний" теракт засудили виробники курячих яєць.

"Край Кам'янецький", 30 червня 2004 року

Ще один нюанс - курячий напад на політика зовсім не був "безпрецедентним". За день до того під час передвиборчого мітингу на Сумщині яйцем кинули в Юлію Тимошенко (тоді союзника кандидата Віктора Ющенка), що можна побачити на відео в "Історичній Правді".

Показовий зразок владного агітпропу тих часів - замість інформації про те, що відбулося насправді, читача залякують. Мовляв, "факт нападу в Івано-Франківську" (тобто кидок яйцем від самотнього протестувальника) призведе до "крові, зброї, ненависті" і навіть "перетворення України на Чечню".

Вибори-2004: агітпроп за Януковича у газетах (ФОТО)

Зрозуміло, що трудовий колектив змусили підписати це звернення тодішні власники птахофабрики, а їх змусив до цього місцевий адмінресурс. До речі, тодішній директор агрофірми Сергій Антонецький нині є депутатом Кам'янець-Подільської районної ради.

"Край Кам'янецький", 30 вересня 2004 року

Наостанок іще одна характерна деталь. Тодішній головний редактор "Краю Кам'янецького" Мар'ян Красуцький перебував на цій посаді з 1978 року (коли газета ще називалася "Прапор Жовтня"). В 1990 році він отримав республіканську премію імені Ярослава Галана, а у 2001-му - премію "Золоте перо" Національної спілки журналістів.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.