В Києві відкрили пам'ятник автору білоруського історичного детективу

Сьогодні у Києві біля посольства Республіки Білорусь на вулиці Коцюбинського, 3 відкрили бронзовий пам'ятник Уладзіміру Караткєвічу - першому білоруському письменнику, який звернувся до жанру історичного детективу.

Про це повідомляють УНН.

Урочиста церемонія відбулась за участі міністра культури Білорусі Павла Латушка і міністра культури і туризму України Михайла Кулиняка.

Пам'ятник створений білоруськими скульпторами Костянтином Селіхановим, Олегом Варвашенєю і архітектором Олександром Корбутом.

 Караткєвіч у береті і светрі

До відкриття пам'ятника приурочена презентація в Київському університеті імені Шевченка спеціального видання "Дике полювання короля Стаха" на чотирьох мовах (українською, білоруською, російською, англійською). Книга була випущена до 80-річчя від дня народження Караткєвіча, яке відзначалося в 2010 році.

Довідка: Уладзімір Караткєвіч у 1950-их навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а потім працював учителем на Київщині.

Вірш про Дніпро і Німан двома мовами

Караткєвіч став першим білоруським письменником, що звернувся до жанру історичного детективу. За роман "Чорний замок Ольшанський" він удостоєний Державної премії Білоруської РСР імені Якуба Коласа. Багато його творів екранізовано.

"Чорний замок Ольшанський" - мінський науковець в 1960-их роках розслідує таємничу загибель свого друга-бібліофіла, пов'язану зі старовинним євангелієм, у якому лежить шифрована записка, що стосується подій XVI-XVII сторіч у Великому князівстві Литовському.

Ниточка веде до замку в Ольшанах, де опівночі на фортечній галереї з'являються привиди убитих у 1612 році людей, а тим часом з'ясовується, що за захованим в одній із веж замку скарбом полюють колишні поліцаї... 

Караткєвіч і кошенята. Фото, найімовірніше, 1970-их
"Дике полювання короля Стаха" - друга половина 1800-их років, фольклорист Андрей Бєларецкій приїздить в закинуте помістя Балотниє Яліни, де стикається з жахливою легендою про прокляття, яке переслідує рід господарів помістя Яновських.

Закохавшись у єдину спадкоємицю вимерлого білоруського роду Надзєю Яновську, Бєларєцкій поринає у вир місцевих шляхетських інтриг і виявляє, що давня легенда про безгучних вершників-убивць на торфових болотах - не вигадка...

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками