Спецпроект

В Музеї Голодомору відкривається нова виставка

Напередодні 78 роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" відкриває виставку картин із циклу "Розгойдані дзвони пам'яті". Ці твори - спроба відомого художника Валерія Франчука передати трагічні сторінки голоду мовою мистецтва.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Відкриття виставки відбудеться 5 жовтня 2011 року о 12:00 за адресою вулиця Івана Мазепи, 15а.

На відкритті виступлять:

Валерій Франчук, автор циклу "Розгойдані дзвони пам'яті", заслужений художник, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;

Ігор Діденко, директор Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні";

Михайло Кулиняк, міністр культури і туризму України;

Іван Васюник, співголова Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні;

Ніна
Матвієнко, видатна українська співачка;

Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ;

Леонід Сотник, голова Київської спілки художників України;

Ганна Олійник, мистецтвознавець.

Цикл "Розгойдані дзвони пам'яті" автор передає в дар для експонування в Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.