Анонс: виставка особистих речей тих, кого убили в Биківні

25.11.2011 року о 17:00 у комплексі "Мистецький арсенал" відбудеться відкриття виставки-проекту "Правда рятує од смерті…", присвяченої трагедії, що сталася у Биківнянському лісі та пам’яті сотень тисяч невинно убієнних людей.

Ініціатором проекту є президент України 2005-2010 рр. Віктор Ющенко.

"Відкрити правду – наш обов’язок перед світлою пам’яттю тисяч жертв, похованих у Биківнянському лісі, та перед прийдешніми поколіннями, - ідеться у прес-релізі організаторів проекту. - Забуття чи замовчування нашої справжньої історії – прямий шлях до повторення цих злочинів".

 

Організатори хочуть нагадати усім, що "за страшними цифрами масових розстрілів стоять тисячі обірваних життів найкращих представників суспільства – лікарів, вчених, викладачів, священників, офіцерів. Усі ці люди були поховані у братських могилах без відправлення будь-якого поховального обряду чи то навіть громадянської панахиди".

Проведенням такого проекту організатори хочуть привернути увагу суспільства і держави до проблем національного заповідника, згуртувати громадськість навколо ідеї створення у Биківні масштабного міжнародного музейно-меморіального комплексу світового рівня.

ДОВІДКА:

У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х –  40-х рр.. відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.

За даними науковців, за 5 років у Биківні було замордовано понад 100 тисяч осіб - представників більше сорока національностей, безжально знищених комуністичною владою. Більшість з цих безіменних могил – це поховання мирного часу, результат свідомого винищення тоталітарним режимом кращих представників суспільства.

При цьому слід зауважити, що більшість справ не розглядалася судом. Вироки виносили позасудові органи: колегії, "трійки", "двійки", особливі виїзні наради при НКВД СРСР та НКВС УРСР, позасудові органи прокуратури. Рідним або не надавали ніякої інформації, або повідомляли про те, що людина засуджена на 10 років без права листування.

Вперше злочин НКВД 30-х рр. влада під суспільним тиском визнала тільки у 1989 році. Кількість жертв Биківнянського поховання остаточно не встановлена, наводяться різні цифри: від 70 до 225 тис. Найбільш обґрунтованою є цифра 120 тис. жертв.

На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи. Решта імен жертв сталінського режиму ще чекають на оприлюднення.

--------------------------------

Виставка експонатів, знайдених під час розкопок на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" з 2001 по 2011 рік, буде діяти з 25 по 27 листопада 2011 року.

В експозиції будуть представлені більше трьох тисяч експонатів, які належали безвинно загиблим людям під час тоталітарних репресій 1937-1941 рр. Також усі бажаючі зможуть ознайомитись із концепцією розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

4 листопада 2011 року президентом Віктором Януковичем було надано доручення "Щодо забезпечення розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", яким підтримано подальший розвиток заповідника та спорудження центральної частини Меморіалу жертв тоталітаризму до 1 серпня 2012 року.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"