Кримські татари не хочуть у Криму автобусів зі Сталіним

Представники кримськотатарського меджлісу та громадськості Севастополя висловили занепокоєння з приводу можливої появи автобусів із портретами Йосипа Сталіна, що їх планують випустити на вулиці міста невідомі "ентузіасти, об'єднані ідеєю".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

На думку депутата Верховної Ради АРК, президента Всесвітнього конгресу кримських татар Рефата Чубарова, ініціативу "сталінобусів" слід розглядати не інакше як відкриту спробу реабілітації тоталітарного сталінського режиму, засудженого Парламентською Асамблеєю ОБСЄ нарівні з нацистським режимом.

Рефат Чубаров каже, що для нього дуже важливою буде реакція на портрети Сталіна мешканців міста Севастополя:

"Багато з них вважають себе етнічними росіянами і наполягають на дбайливому ставленні до історичної пам'яті російського народу. Можливо (пробачте мені таке припущення), багато хто з них не усвідомлює й понині масштаби таких катастроф, які сталися в Україні та Криму, як Голодомор і депортація кримськотатарського народу, та й історичну катастрофу самого російського народу, позбавленого власної історії". 

Як депортували кримських татар

"Але невже вони спроможні зрадити пам'ять про мільйони росіян, які стали жертвами червоного терору, забути про жахливі акції знищення православного духівництва, російського селянства, козацтва?" - запитав президент Всесвітнього конгресу кримських татар.

Редактор газети "Слово Севастополя" Микола Владзімірський додав, що, на його думку, це зовсім не проста приватна ініціатива.

"У Севастополі є надзвичайно великий російський вплив на різні процеси, - говорить Владзімірський. - Т я вважаю, що ця акція (зі "сталінобусами" - ІП) недаремно почалася саме з Санкт-Петербурга. Якщо акція не буде зупинена в Україні, це засвідчить, що українська влада несамостійна та плентається у хвості російської політики, а також схильна до відновлення тоталітаризму, в умовах якого деяким політикам буде досить комфортно".

Нагадаємо, що сталінізм засуджений міжнародною спільнотою як злочинний режим нарівні з гітлеризмом. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року Йосип Сталін був визнаний особою, яка умисно організувала геноцид української національної групи в 1932-1933 роках. 

Занепокоєння з приводу "сталінських" автобусів вже висловив і Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років, який звернувся до президента України з проханням не допустити відродження сталінізму в Україні. Аналогічні звернення скеровано до голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови Севастопольської міської ради, Генерального прокурора України та прокурора міста Севастополя.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.