КЛІНЧАЄВ ЗБРЕХАВ ПРО ПАМ'ЯТНИК КАТЕРИНІ ІІ У ЛУГАНСЬКУ

Влада Луганська не ухвалювала рішення про встановлення в місті пам'ятника російській імператриці Катерині II.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на заступника начальника управління Луганської міської ради з питань внутрішньої та інформаційної політики Олександра Савенка.

За його словами, рішення встановити в Луганську пам`ятник російській імператриці Катерині II може ухвалити лише громада (територіальна громада, орган місцевого самоврядування) міста.

"Громада міста такого рішення не приймала, - сказав Савенко. - Раніше пропонувалося пам`ятник Катерині II встановити в Сквері Пам`яті, але це викликало негатив у громадськості Луганська. Зараз оголошено конкурс на тематику пам`ятника, який планується встановити в цьому сквері".

Керівник прес-служби обласної ради Олена Бугаєць також заявила, що обласна влада не виділяла землю під установлення пам`ятника російській імператриці.

"Виділяти землю в місті може міська рада, а не обласна. Обласна рада землю в Луганську не виділяє", - наголосила Бугаєць.

У жовтні 2011 року скандальний депутат Луганської обласної ради Арсен Клінчаєв заявив, що в Луганську встановлять пам`ятник Катерині ІІ і під це облрада вже нібито "виділила землю в центрі міста".

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року