УПА БОРОЛАСЯ ЗА ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ - КЛИЧКО

Лідер партії "УДАР" Віталій Кличко вважає, що крапку в питанні визнання ветеранів Української повстанської армії поставить історія.

"Я вважаю, що на сьогодні нерозумно піднімати ці питання, які ведуть до напруги в українському (суспільстві)", - сказав він у програмі Володимира Познера в ефірі російського Першого каналу.

"Моя особиста думка - ці питання не треба чіпати. Треба об'єднуватися навколо цінностей, навколо нашого майбутнього. Треба будувати наше майбутнє, а не копатися в нашому минулому... Лише історія дасть об'єктивну оцінку цим діям", - додав Кличко, відповідаючи на питання, чи вважає він, що ветеранів УПА і ВВВ треба прирівняти у пільгах.

"Велика частина людей каже, що (солдати) УПА боролися один проміжок часу проти фашизму, боролися також з Червоною армією, вони боролися, відстоюючи інтереси України", - додав лідер партії "УДАР".

На коментар ведучого про те, що в Прибалтиці деякі "латиші, естонці і так далі були в СС і боролися, кажуть, за незалежність Латвії, Естонії", Кличко відповів:

"Я одне можу сказати з цього приводу. Якщо людина одягнула форму СС... Є чітке ... Вона пофарбувала себе в ті кольори, в які пофарбувала себе. І ті люди, які... підтримували фашистів, нацизм, викликають лише негативні емоції у мене особисто, знаючи історію. І ні в якому разі таких людей ні підтримувати, ні захищати я ніколи не робив і не збираюся цього робити".

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв СС "Галичина"

Пізніше у своєму блозі на УП Кличко додав, що розділяє боротьбу УПА і тих, хто пішов до лав німецької армії, і висловив подив, що деякі ЗМІ перекрутили його слова.

"Можливо, багато українців хотіли б від мене більш жорсткої і однозначної відповіді щодо підтримки УПА на російському телеканалі. І все ж дозволю собі зауважити – в першу чергу ми разом маємо досягти консенсусу щодо визнання української повстанської армії в самій Україні, пояснити в першу чергу нашим громадянам, що воїни УПА боролися за Україну своєї мрії – незалежну, без німців, без "совєтів".

На думку лідера партії "УДАР", що політики повинні толерантно, а не з "шашкою наголо" змінювати суспільну думку, не під вибори і для політичних дивідендів займатися історією чи оцінювати саме перед виборами історичних діячів, яких поки що українське суспільство сприймає по-різному.

"Нам потрібно разом вчитися толерантності, і це допоможе краще зрозуміти нашу непросту історію", - зазначив Кличко.

"Але яким же було здивування, коли на деяких українських сайтах побачив перекручені, пересмикнуті відповіді зі скандальними заголовками про "фашистів", - додав політик. - Розумію, що починаються вибори і є чимало зацікавлених в тому, аби дискредитувати в очах українців опозиційні політичні сили і їх лідерів".

За словами Кличка, справа політиків – поважати історію, але творити сьогодення і думати про майбутнє.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.