У Львові відкрили пам'ятник автору "Червоної Рути" (ФОТО)

20 грудня 2011 року у Львові відкрили пам’ятник видатному композитору та поету Володимиру Івасюку. В центрі міста завдяки пожертвам Святослава Вакарчука з'явився монумент людині, яка зробила українську мову популярною у всьому СРСР, свого роду еталоном поп-музики.

Пам’ятник заввишки 2,6 метра виготовлено з бронзи, а постамент та мощення – з граніту.

Mонумент встановлено на монолітній кам’яній брилі; навколо пам’ятника з мозаїки та гранітної плитки викладено декоративну гітару.

Вартість проектних робіт та виготовлення пам’ятника склала 360 тисяч грн.

Фото: УП.Життя

Місце розташування пам’ятника  - проспект Шевченка, 7-9 - на шляху від філармонії до музичної академії, яким часто ходив Володимир Івасюк.

Ініціатором та меценатом, коштом якого відбулося створення пам’ятника, є музикант, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук.

Автори пам’ятника: скульптор Сергій Олешко та архітектор Михайло Ягольник. Кошти на благоустрій прилеглої території - 174 тисяч грн - виділено з міського бюджету Львова. 

1971: "Червона рута" - мюзикл про любов Ротару-гуцулки і Зінкевича-дончанина (ВІДЕО)

Ідею зі встановлення пам’ятника Святослав Вакарчук озвучив у 2006 році на святкуванні 750-річчя Львова.  За його ж клопотанням, восени 2006-го міський голова Львова Андрій Садовий створив організаційний комітет зі спорудження пам'ятника.

Андрій Садовий і Святослав Вакарчук на відкритті пам'ятника

Оргкомітет звернувся до львівських митців — заступника голови Львівського відділення Спілки архітекторів України Михайла Ягольника та скульптора Сергія Олешка, - з проханням розробити концепцію майбутнього пам'ятника композиторові.

6 серпня 2010 року було затверджено проект, а 15 липня 2011 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив вимоги щодо встановлення пам'ятника.

ДОВІДКА:

Володимир Івасюк (1949-1979) - один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.

Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Його твори здобули масову популярність в СРСР і світі.

 Володимир Івасюк в останні роки життя

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія - самогубство - підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.