У Києві розбито меморіальні дошки генералу Жукову - тягнибоківці

У ніч із 16 на 17 січня 2012 року в Деснянському районі Києва невідомі особи знищили обидві меморіальні дошки Жукову - на початку і в кінці вулиці, названої його іменем.

Про це повідомляє прес-служба партії "ВО "Свобода".

Біля місця, де розташовувалась одна із таблиць, лежало лише кілька уламків, решту частин не виявлено. Друга дошка зникла безслідно.

"Позитивно, що є такі люди, котрі не можуть терпіти спадку катів і самостійно беруться за справу встановлення національної та історичної справедливости, йдеться в партійній заяві. - Жуков – один із тих, хто віддавав накази знищувати українців. Йому належить фраза: "Чєм больше хахлов утопім в Днєпрє, тєм мєньше прідьотся іх вивазіть в Сібірь".

[Примітка ІП: Фраза про "хахлов" належить ветерану-фантазеру Юрію Коваленку і не підтверджена жодними історичними джерелами]

Також "свободівці" зазначають, що під час Корсунь-Шевченківської операції з наказу Жукова було кинуто проти добре озброєного німецького війська ненавчених українців, котрих у спину кулями гнали загороджувальні загони.

"Впродовж 24 днів цієї операції було знищено 770 тисяч вояків, переважно українців", - стверджується в заяві.

[Примітка ІП: за даними "Малого словника історії України (Київ, 1997), загалом у Корсунь-Шевченківській операції радянські війська втратили убитими близько 25 тисяч чоловік]

"Демонтаж меморіальної дошки Жукова – знакова подія для Києва, - зазначив голова "Студентської Свободи" Руслан Андрійко. - Приємно усвідомлювати, що кияни власноруч звільняються від окупаційних символів, яких у столиці ще дуже багато. Нашою пропозицією є перейменування вулиці Жукова на честь Олекси Дмитровича Алмазіва, який приблизно на території Деснянського району вів бої проти банд Муравйова, що рвалися до Києва".

Про інші випадки ушкоджень пам'ятників і меморіальних знаків читайте за тегом "вандалізм".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.