У 1945-му в Берліні загинув саме Гітлер, а не його двійник - ФСБ

Сумнівів у смерті Адольфа Гітлера в 1945 році немає, а версії про його втечу з Німеччини не мають під собою жодних підстав.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на начальника Управління реєстрації і архівних фондів Федеральної служби безпеки Росії Василь Христофоров.

"Вихід у світ книги" Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера "- ще одна спроба дешевої сенсації. І не більше того", - зазначив Христофоров, коментуючи зміст згаданої книги та коментар британського історика Джерарда Вільямса, який висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їхніх двійників.

"Жодних сумнівів у смерті Гітлера немає, - повідомив Христофоров. - З 1954 року і до теперішнього часу документальні та речові докази смерті Гітлера зберігаються в особливому порядку в спеціальному приміщенні Центрального архіву КДБ СРСР (нині ЦА ФСБ Росії). Серед них протоколи допитів осіб з найближчого оточення Гітлера, фотографії місць виявлення трупів та акти їх судово-медичної експертизи; фрагменти щелеп Гітлера, його особисті речі тощо".

У 1996 році ці матеріали були розсекречені і стали доступні широкій громадськості. Вони неодноразово надавалися вітчизняним і зарубіжним телекомпаніям для підготовки інформаційних сюжетів і фільмів, які розкривають обставини смерті фюрера і його наближених.

У 2002 році останки Гітлера досліджувалися німецьким судово-медичним експертом М. Бенеке, який зробив однозначний висновок: фрагменти щелепи, що зберігаються в архіві, дійсно належать Гітлеру.

Автор книги "Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера" Джерард Вільямс висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їх двійників.

За його версією, за три дні до офіційного самогубства Гітлер погодився, щоб його місце зайняв двійник. Роль Єви Браун зіграла маловідома актриса.

Подружжя нібито спочатку переправили в данське місто Тондер, звідти - на німецьку базу ВПС в Тревемунде, а потім на літаку Ju-252 в Реус (Іспанія), на південь від Барселони. Там генерал Франко надав фюреру літак з іспанськими розпізнавальними знаками. Ватажка нацистів доставили на Канари, в Фуертувентуру, і на наступний день він разом з Є. Браун піднявся на борт підводного човна.

Вільямс вважає, що спецслужби США таємно вивезли Гітлера і Єву Браун в надії мати більше доступу до німецьких секретів. Крім того, за збереження життя гітлерівських бонз американці отримували нібито фантастичні гроші.

За словами Вільямса, він читав донесення агентів ФБР з різних країн і інші підтвердження того, що Гітлер втік з Берліна і почав нове життя в Південній Америці. "30 з гаком років директор ФБР Едгар Гувер і його підлеглі вели досьє на ватажка нацистів", - стверджує історик.

Фюрер разом із Євою Браун нібито прибули у аргентинське курортне містечко Мар Дель Плата. У передгір'ях Анд він прожив до 1962 року. Браун нібито покинула Гітлера в 1953 році і перебралася в місто Неукуен на заході Аргентини.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.