У 1945-му в Берліні загинув саме Гітлер, а не його двійник - ФСБ

Сумнівів у смерті Адольфа Гітлера в 1945 році немає, а версії про його втечу з Німеччини не мають під собою жодних підстав.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на начальника Управління реєстрації і архівних фондів Федеральної служби безпеки Росії Василь Христофоров.

"Вихід у світ книги" Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера "- ще одна спроба дешевої сенсації. І не більше того", - зазначив Христофоров, коментуючи зміст згаданої книги та коментар британського історика Джерарда Вільямса, який висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їхніх двійників.

"Жодних сумнівів у смерті Гітлера немає, - повідомив Христофоров. - З 1954 року і до теперішнього часу документальні та речові докази смерті Гітлера зберігаються в особливому порядку в спеціальному приміщенні Центрального архіву КДБ СРСР (нині ЦА ФСБ Росії). Серед них протоколи допитів осіб з найближчого оточення Гітлера, фотографії місць виявлення трупів та акти їх судово-медичної експертизи; фрагменти щелеп Гітлера, його особисті речі тощо".

У 1996 році ці матеріали були розсекречені і стали доступні широкій громадськості. Вони неодноразово надавалися вітчизняним і зарубіжним телекомпаніям для підготовки інформаційних сюжетів і фільмів, які розкривають обставини смерті фюрера і його наближених.

У 2002 році останки Гітлера досліджувалися німецьким судово-медичним експертом М. Бенеке, який зробив однозначний висновок: фрагменти щелепи, що зберігаються в архіві, дійсно належать Гітлеру.

Автор книги "Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера" Джерард Вільямс висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їх двійників.

За його версією, за три дні до офіційного самогубства Гітлер погодився, щоб його місце зайняв двійник. Роль Єви Браун зіграла маловідома актриса.

Подружжя нібито спочатку переправили в данське місто Тондер, звідти - на німецьку базу ВПС в Тревемунде, а потім на літаку Ju-252 в Реус (Іспанія), на південь від Барселони. Там генерал Франко надав фюреру літак з іспанськими розпізнавальними знаками. Ватажка нацистів доставили на Канари, в Фуертувентуру, і на наступний день він разом з Є. Браун піднявся на борт підводного човна.

Вільямс вважає, що спецслужби США таємно вивезли Гітлера і Єву Браун в надії мати більше доступу до німецьких секретів. Крім того, за збереження життя гітлерівських бонз американці отримували нібито фантастичні гроші.

За словами Вільямса, він читав донесення агентів ФБР з різних країн і інші підтвердження того, що Гітлер втік з Берліна і почав нове життя в Південній Америці. "30 з гаком років директор ФБР Едгар Гувер і його підлеглі вели досьє на ватажка нацистів", - стверджує історик.

Фюрер разом із Євою Браун нібито прибули у аргентинське курортне містечко Мар Дель Плата. У передгір'ях Анд він прожив до 1962 року. Браун нібито покинула Гітлера в 1953 році і перебралася в місто Неукуен на заході Аргентини.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.