МУЗЕЙНІ ФОНДИ НЕ ПЕРЕТВОРЯТЬ НА ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ - МІНКУЛЬТ

Міністерство культури України не передаватиме музейні фонди у золотовалютні резерви НБУ, заявив глава відомства Михайло Кулиняк.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"До мене доходять такі коментарі, що Міністерство мало не готує вже музейні фонди, щоб передати їх в золотовалютні резерви, - сказав міністр. - Я хочу сказати, що це абсолютно не відповідає дійсності".

Кулиняк висловив упевненість, що в найближчі роки не планується передавати музейний фонд в золотовалютні резерви.

Нагадаємо, днями "Історична Правда" писала про те, що зараз активно розглядається можливість запровадження в Україні системи обліку й оцінювання музейних предметів, яку лобіює приватна канадська компанія Tamoikins Museum (керівник – Михайло Тамойкін).

Суть цієї системи полягає в тому, що музейні скарби розглядаються як матеріальні активи, інтегровані в економічний обіг держави, на кшталт золотовалютних резервів. За задумом розробників, при нагоді музейні речі можуть виступати заставою по кредитам, змінювати власника тощо.

За твердженнями авторів статті, керівництво Мінкульту вже кілька місяців "вивчає пропозицію" компанії, паралельно імітуючи "громадське обговорення". Коли ж міністерство влаштувало зустріч Тамойкіних із музейниками, стався величезний скандал.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.