Спецпроект

Завтра в Музеї жертв Голодомору вшанують Джеймса Мейса

22 лютого 2012 року о 14:30 у приміщенні зали пам’яті Національного музею "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" відбудеться культурно-освітній захід "Джеймс Мейс — серце, віддане Україні".

У рамках заходу учасники зможуть ознайомитися з життям та діяльністю дослідника Голодомору в Україні, оглянути його особисті речі, надані науковим архівом Національного університету "Києво-Могилянська академія", а також поспілкуватися з людьми, які працювали з істориком.

У заході візьмуть участь:

• Наталя Дзюбенко-Мейс — вдова Джеймса Мейса;

• Василь Марочко — голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні;

• Євген Сверстюк — видатний громадський діяч, почесний президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу;

• Таїсія Сидорчук — завідувачка кімнати-музею Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська Академія";

• дирекція Національного музею "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні";

• керівництво Міністерства культури України;

• журналісти газети "День".

Джеймс Мейс (1952-2004) - історик, політолог, дослідник Голодомору в Україні. Отримав доктора історичних наук в Університеті Мічиґану (тема дисертації — "Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.").

В 1986-87 рр. Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932—1933 років.

З 1993 жив в Україні. Працював викладачем в НаУКМА. Похований на Байковому цвинтарі.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.