Брама Покровського монастиря в Києві може впасти - депутат

Головний вхід до Свято-Покровського жіночого монастиря Української православної церкви - брама–пам’ятка ХІХ ст., розташована у Бехтерівському провулку в Києві - потребує термінової реставрації.

Монастир хоче замість історичної брами побудувати цегляну споруду з більшим розміром воріт прямокутної форми.

З відповідним проханням до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця звернулась настоятелька Свято-Покровського жіночого монастиря ігуменя Калісфенія (Т.Т. Шамайло).

 

Депутат розповів, що брама Покровського монастиря хоч і має привабливий зовнішній вигляд, але на думку представників монастиря, є вкрай небезпечною.

Оскільки всі приміщення монастирського комплексу знаходяться в муніципальній власності, то монастир звернувся з проханням замінити стару браму на цегляну зі зміною профілю воріт (в тому числі і для зручності проїзду технологічного транспорту).

"Зрозуміло, що про жодну реконструкцію чи перебудову брами не може йти й мова, бо це пам’ятка, яку можна тільки реставрувати. А от виділити гроші для приведення в порядок технічного стану цієї брами вкрай необхідно", - наголосив Бригинець.

В той же час депутат нагадав, що на ремонт пам’яток Києва в поточному році заплановано виділити лише 2 млн грн за мінімальної потреби 35 млн. грн. Як наслідок пам’ятки приходять в стан, що загрожує життю людей.

Браму було зведено близько 1897 року. Споруда мала дещо незвичний архітектурний образ для свого часу. У центрі брами розташований арковий проїзд.

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.